Вітаю, друзі!

Хочу познайомити вас із своєю творчістю і запрошую прочитати мою книгу «Подаруй мені справжнє».

Жанр: детектив, любовний роман.

Сподіваюся, моя творчість буде вам до душі ☺️

Уривок з книги:

Як би я зараз не ненавиділа Сергія, але перед друзями, колегами і партнерами не хотілося б показувати цього. Але я помітила, що Влад щось запідозрив. Він трохи підняв свою руку і доторкнувся до мого ребра. Я зойкнула. Мене туди вчора вдарив Сергій. М-м... боляче. 
— Я завдав вам болю? Вибачте, — погляд Влада був таким, неначе він мене ненароком штовхнув. Здається, його насторожила моя реакція. Він зупинився.
— Мілано, все добре? 
— Так. Не звертайте уваги, — чомусь у мене похололо в грудях. Причина так і залишилась невідомою.
— Владислав! Який я радий, що ти завітав до нас! — викрикнув Сергій, який з'явився нізвідки. Радість в його голосі була не просто відсутня, вона мабуть пішла в мінус. Я чула лише ревнивий крик. Сергій підійшов до мене і міцно притиснув до себе. Руку він поклав так, що стало дуже болісно терпіти цей дотик. Я скривилася від неприємних відчуттів.
— Це моя дружина Мілана, — Сергій дуже виразно підкреслив друге слово — Але я бачу, ви з нею вже встигли познайомитися.
Я відчула, як пальці Сергія стискаються на моїх ребрах. Здається, зараз у мене потечуть сльози. Але подавати виду не можна!
— Ти робиш своїй дружині боляче, — мовив Влад з таким тоном, що мені б зараз не хотілося бути на місці свого чоловіка. Приємний тембр голосу набув емоції гніву, але в той же час, Влад це говорив стримано, супроводжуючи спопеляючим поглядом.
— Моя дружина, поруч зі мною, почуває себе комфортно, правда мила? — продовжував Сергій.
— Угу, — кивнула я, натягнувши посмішку і ледь стримуючи сльози, які от-от побіжать від болю. Я так більше не витримаю. Мені треба йти.