Колекція чуттєвих книг ( знижки і подарунки!)

Вітаю!

Сьогодні Міжнародний день прокрастинації, мабуть тому я так довго збиралася з силами, щоб написати цей блог))

А якщо серйозно, то вже за сьогодні встигла написати два нових розділи, тому я не така вже велика ледарка))

Якщо ви теж не відкладаєте на завтра можливість почитати хорошу книгу, запрошую до свого роману “Чорна королева”! Саме сьогодні на цю книгу діє знижка! 

Анотація до роману “Чорна королева”:

У мене три життя.

В одному з них я - звичайна офісна співробітниця, тихенька сіра мишка, єдина жінка у чоловічому колективі.

У другому - донька олігарха, представниця "золотої молоді", яка звикла мати все і трохи більше, і міняти чоловіків, як рукавички.

У третьому - я таємнича Чорна королева, побачення із якою коштує дуже дорого і призводить до непередбачуваних наслідків.

А яке із цих життів справжнє - мені й самій достеменно невідомо…

Уривок для вас:

Коли Єва розплющила очі, надворі вже був сонячний зимовий ранок, і яскраве світло з незаштореного вікна розливалося по ліжку, немов золотава ріка.

Вона солодко потягнулася, повернула голову й поглянула на чоловіка, що спав поруч. Серце її було настільки переповнене ніжністю і щастям, що ще крапельку емоцій — і стало б страшно, що воно не витримає і розірветься на шматки.

Єва обережно підсунулася ближче до Влада і поклала голову йому на плече. Її волосся розсипалося по ковдрі і залоскотало йому обличчя. Він кумедно стріпнув головою і щось промурчав, неначе кіт. 

Єву переповнювало дивне відчуття. Не раз і не два вона прокидалася поряд з різними чоловіками, і щоразу переживала різні емоції, але ось таке безмежне відчуття щастя трапилося з нею вперше. Це було більше, ніж дивно, зважаючи на те, що до сексу у них вчора так і  не дійшло. 

Вони обоє відразу заснули, а тепер вона не могла повірити, що от лежить поряд із Владом і обіймає його — все так, як сама собі намріяла. Вона дивилася на те, як він усміхається уві сні, і усміхалася також.

А потім не витримала і притиснулась до нього більш відверто, а він теж, не розплющуючи очей, обійняв її і поцілував у шию трохи нижче вуха. 

Єва вся затремтіла і сама губами знайшла його губи…

Але цієї миті Влад розплющив очі і здивовано поглянув на неї. Більше того, вже за мить здивування переросло прямо таки в жах.

Він відсахнувся від неї, неначе поряд із ним знаходилася не молода приваблива дівчина, а щось на кшталт отруйної змії.

— Єво, що ви… що ти тут робиш? — ну так, було дивно звертатися на "ви" до дівчини, з якою лежиш в одному ліжку.

Єва все ще перебувала в стані ейфорії, і продовжувала блаженно усміхатися, та посмішка поступово сходила з її обличчя, залишаючи по собі розгубленість.

— Ти сам попросив  мене залишитись, — їй неначе бракувало повітря. Чекала, що він засміється і скаже, що пожартував, а потім обійме  і зізнається, що вже давно кохає тільки її, Єву. Ну, чомусь же він учора сказав їй ці слова? Вони ж не наснилися їй…

— Я нічого не пам'ятаю, — він кліпав очима, короткозоро дивлячись на неї. — Ці парфуми, чому ви з нею користуєтесь однаковими парфумами?

"Він прийняв мене вчора за Магду," — подумала Єва. Прозріння було коротким і болючим, як укол в самісіньке серце. Отже, ніякого зізнання не буде, вона виставила себе в його очах як… не буде промовляти вголос це слово.

Вона затулила обличчя руками.

— Єво, — Влад почувався так само незручно. — Вибач мене, будь ласка, я тебе образив? Чорт, у мене страшенно болить голова! Єво, що я можу для тебе зробити?

"Заткнутися!" — подумала вона. 

Але вголос сказала крізь зуби:

— Все добре, не хвилюйся так. Я ж не якась дитина, щоб так побиватися через усе, що трапилося.

Вона рішуче встала з ліжка,  зрадівши, що не скинула перед сном сукні і зараз її вбрання хоч і було пожмакане та виглядало досить жалюгідно, все ж дозволяло їй  зберегти  гідний вигляд. 

Знайшла на стільці свого светра і начепила його, як захисну броню. Сяк-так зібрала в пучок розпатлане волосся і озирнулася на Влада.

Він усе ще сидів, закутавшись у ковдру, з розгубленим виразом на обличчі.

— Ти дуже мені подобаєшся, — раптом сказав він. — Але…

— Але я — не вона, — закінчила Єва замість нього…

Цікаво, що було далі? Переходьте за посиланням і читайте книгу повністю! Не гайте часу, знижка діятиме лише до кінця дня!

❤️❤️❤️❤️

А також хочу представити нашу з Владою новинку, яка з’явиться на Букнеті уже через 8 днів! 

Уривочок для вас: 

— О так, так, давай, зроби це! Швидше! — вона мало не кричала і мені це подобалось.

— Тихіше, Кать, тихіше, ми тут не самі... — сказав я приглушеним голосом. 

— Як не самі? Весь цей поверх повністю твій, котюсику! Ауч, — вона зашипіла, майже як кішечка. — Це було боляче! 

— Наступного разу сама будь помʼякше, і тоді може й я змилостивлюсь, — сказав я. — Оу... А це було жорстоко... Прямо туди... Ну ти ненаситна!

— Ти сам схопив мене за волосся, тож отримуй відповідь! — серйозним тоном сказала вона. 

— Я знав, що ти любиш пожорсткіше, але думав, що все ж ти саб, а не дом і...

— Я люблю робити тобі боляче і перемагати, — заявила Катя і в цю мить...

Підписуйтесь на наші з Владою Холод профілі, аби не пропустити цю чуттєву і непередбачувану новинку ( зразу скажу, обмеження 18+ тут не буде))

❤️❤️ ❤️❤️

А ще запрошую прочитати зі знижкою книгу моєї подруги Дарини Соль “Ознаки дорослішання”! 

Анотація:

«Остання ознака дорослішання - мобілізувати себе на виконання власного рішення про дію всупереч різним обставинам та внутрішньому бажанню його припинити». 
Залишивши записку на столі у вітальні, я вийшла з квартири де провела 3 божевільні місяці. Місяці, сповнені радості, смутку, щастя.. та кохання. Ти навчив мене бути дорослою, але не навчив як впоратись з тим, що я ніколи не зможу знову стати тією, ким переступила поріг цього дому.

❤️❤️❤️❤️

Чудових вам вихідних та приємного читання! 

Обіцяний подарунок:

pr4tUK6k  Колишній ворог

hEba2pgu Служниця

aegChYPM Ставка на дружину