Вважаю, що розділ 1.6 в Marie: story of the killer, на данному етапі публікації, найважчий і найемоційніший для мене.

Коли я писала чернетку то була доволі спокійна. Я чітко знала, які ключові моменти хочу бачити і від чого буду відштовхуватися. Після того я писала проміжний варіант і була все ще спокійна. А от фінальний, який я публікувала, викликав в мене найбільше емоцій.

Я плакала. Писала цей розділ і плакала, бо переживала все з Марі, всі її почуття і її біль. Робила перерви, бо писати не дуже зручно, коли постійно витираеш сльози й треш носа.

Мені було важко описати всю картинку, яку я бачила в своїй голові, та результатом я задоволена. Це для мене взагалі якась роскіш, бо прискіпуватись до себе я люблю, мені й приводу не треба для цього.

Сподіваюся і вам, мої читачі, цей розділ сподобається ❤️