Привітусики, дорогенькі!

Інтернет нарешті повернули, тому вриваюся у ваш понеділок з черговим блогом по "Зведеним".

Отже, нарешті ми добралися до "Дня засновників". Тож, ті хто читав цю книгу до редагування, можуть видихати – чекати нових розділів лишилось недовго :) А ті ж, хто тільки почав – пригоди продовжуються.

Спойлер:

— Ще хвилюєшся? — Спитав Алан, коли вони із Джудіт лишилися наодинці.
— Знаю, це безглуздо, але… Так. І дуже. — Йому чомусь не стала брехати. — Як гадаєш, Сі може зіпсувати мені сукню?
— Вона не опуститься до такого, — його слова звучали впевнено, проте легше на душі чомусь не стало. — Давай сюди свою руку.
Алан простяг їй розкриту п’ятірню і зімкнув пальці, коли прохолодна долонька Джудіт лягла йому у руку.
— Пам’ятаєш? Я поруч.

…Далі буде…
А на цьому поки все, дорогенькі,
дякую, що ви зі мною і...

...ще побачимося,
ваша Ві ❤