Друга частина про вірші

Продовжуємо тему з еволюцією почуттів Дениса в віршах і цибаємо на два роки вперед після розриву стосунків з Тіною.

Саурецький повертається в Україну та бачить Христину в ресторані. Зустріч, якої дівчина навіть не помітила, а він довго заперечував, що саме вона змусила його почати шукати вихід зі своєї ситуації та ризикувати, виборюючи свободу. Цей вірш з прологу другої частини ніхто, крім Дениса (і нас) теж не побачив.

Я по тобі ні краплі не тужив

І точно не хотів зустріти знову

Чудово й весело ці роки жив

Міняючи дівчат, розваги, мову

Та раз зустрілись ми, скажу: «Привіт

Цікаво, а ти майже не змінилась

Ні, я не згадував твій красний цвіт

І по ночам холодним ти не снилась

В чужих очах твої я не шукав

А кожен день був, мов велике свято

І поки в задоволеннях блукав,

Тобі подібних зустрічав багато

Знаєш, казали правду у наш бік

Рано чи пізно все б у нас розбилось

Я чув, в тебе законний чоловік?

З часом усе ж і звиклось, й полюбилось?»

Та вголос мій «привіт» не прозвучав

Йдеш знову, тільки тихо вслід я кину

Тобі подібних сотні зустрічав

Шкода, такої більше не зустріну. 

На цей раз пауза в творчості героя надовго не затягнулася. Намагаючись заспокоїтись після гарячої сцени на оглядовому колесі, він накидав наступний вірш і відіслав Владу. Це було перше повідомлення за ці роки, і саме так друзі поновили спілкування. 

До нього він і поїхав, до речі, поки Христина будувала теорії, з якою він там дівкою запалює замість неї)) Сам вірш ми чуємо у виконанні Влада набагато пізніше, в главі 37 другої частини. А в епілозі Дениса трактування Тіною сенсу навіть його здивувало)

Я став заздрити кисню шалено

Бо він груди твої підіймає

Воду теж ненавиджу скажено

В душі пестить тебе й обіймає

Викликав на дуель би твій одяг

Що зухвало торкається шкіри

До білизни нестримний мій потяг

Бо не знає нахабна та міри

Знищив би всі виделки та ложки

Котрі в ротик щоденно впускаєш

Навів порчу б на «Мілки» в ворожки

Які ти так солодко кусаєш

Ковдри всі би сховав по гробницям

Сміють як жарко гріти ночами?

Музикантів б закрив по в’язницям

Що заводять тебе голосами

Зруйнував би усе на планеті

Хай би з неї нова народилась

Де лиш ми вдвох в однім силуеті

Щоб ти тільки на мене дивилась

І мене лиш одного жадала

Стогнучи коли тебе цілую

Так, маленька, ти дійсно вгадала

Я і справді… Трішки ревную.

Далі йде мій улюблений вірш в історії, я невимовно хочу почути його у виконанні талановитих рокерів. Мрії-мрії. Ці рядки Денис написав після зустрічі з Христиною в клубі. Ми ж чуємо їх перед розгоном Майдану (глава 47), також у виконанні Влада. 

Наші три крапки розділилися в часі

І ця остання все закінчити має

Ти захотіла згубитися в сірій масі

Я відпустив, та серце про це не знає

Воно плекає застарілу образу

Ту, що руйнує, заважаючи спати

Й штовхає кожного клятого разу

Тебе згадавши, знайти, схопити, благати:

Давай, кричи! Дозволь почути твій голос

Удар! Щоб я відчув твоє торкання

Заплач! В очах хай заблищить космос

Залиш мені хоч це на прощання

Яви свою лють несамовиту

Вчиняй як істеричка недужа

Вини мене у всіх бідах світу

Добий! Тільки не будь так байдужа

Зарозуміла егоїстична стерва

З кохання завжди зробиш зимову стужу

Не залишивши цілим жодного нерва

Ну як мені забути цю рідну душу?

А ти кричи…

Останній, найскладніший вірш у всій моїй творчості ми зустрічаємо в бонусі другої частини. Денис написав його, коли отримав поранення під Іловайськом і був впевнений, що помре.  Костя тягнув друга на собі, «вислуховував нюні» та сказав, що цей вірш має забрати той, хто покине світ першим. Як вийшло, ви знаєте. 

Помру я дуже тупо – так ти завжди жартувала 

Але здається, рідна, ти на цей раз не вгадала 

Бо форс-мажор війна перервала нам щастя боєм 

Мені шкода, та схоже, зараз я помру героєм 

Кажуть, що смерть така гріхи життєві анулює 

І замість пекла в рай солдат миттєво попрямує

А я не хочу, янголи ж не вміють веселитись 

Нічого не поробиш, тож прошу тебе включитись

Якщо станеш роками ти за мною сумувати

Мені буде з небес нудно за цим спостерігати

Я ж все життя твоє тепер дивитимусь на тебе

А сльози, відчай, горе – це не те, що мені треба

Ти краще покажи місця, де ми не побували

Спробуй мільйони страв, що разом не скуштували

Насичено живи, твори, постійно посміхайся

Крути романи та обов’язково закохайся 

Не так як в мене, звісно, бо такого не зустріти 

Але весільну сукню зобов’язана надіти 

Та народити штук п’ять гарних дітей, а краще сім 

Розумними їх виховати, затишним зробити дім

Стати багатою та найвпливовішою в світі 

Щоб пам’ятники тобі в повний ріст були відлиті 

Злітай хоч раз на Марс, нирни в глибини океану 

Коротше все зроби, бо я інакше не відстану 

Закінчиш список справ ти років ну приблизно в двісті 

Після чекати буду тебе в небесному місті 

Я – вічно молодий, красивий, очі, мов волошки 

Ти явишся стара, страшна і глухувата трошки

Таку щоб цілувати треба бути мазохістом

А я, як й за життя, залишусь звичним егоїстом 

Ми підемо з тобою і швиденько переродимось 

Бог нам заборгував, тож про умови з ним домовимось 

Давай на світ сусідами заявимось в суботу 

Разом в садок дитячий, школу, універ, роботу 

Побачимось як тільки, поклянемося кохати

Я обіцяю ні секунди поруч не втрачати 

Тож сльози витирай, бо справ багато дуже в тебе

І завжди пам’ятай, що робиш це все не для себе 

Щасливою ти мусиш бути, хоч я і загинув 

Душею поряд завжди, вибач, що тілом покинув…

Чи писав Денис Тіні вірші протягом тих десятків років, що вони були разом? Стовідсотково. Чи бачив їх хтось, крім неї? Ні. Вони й до цього не особливо впускали сторонніх в стосунки, обидва замовчуючи подробиці навіть в спілкуванні з друзями. Що вже казати про такі інтимні речі, як вірші)) 

На цьому тема поезії урочисто закрита. Як на мене, вийшла справжня еволюція почуттів)) Я ще ніколи до цього не писала вірші від імені хлопців, тому переживала, щоб не робити їх занадто «рожевими». Сподіваюся, вдалося і вас цей аспект книжки не дратував. Бо мені дуже радили поприбирати поетичні вставки, і як же я рада, що не послухала! 

Які б там в мене не були герої в майбутньому, більш багатогранного, складного, суперечливого, ніж Денис, вигадати складно. Але буду намагатися)))