Еволюція почуттів Дениса в його віршах (ч1)

Обіцяла в коментарях зібрати в один блог вірші Дениса про стосунки з Христиною і вирішила зробити це в хронологічній послідовності, як він їх писав, а не як ми їх бачили. До деяких додам передісторію, яку Ви могли впустити, тож має бути цікаво. Зрозуміло, що цей допис тільки для тих, хто дочитав книжки (бо будуть спойлери) і кого поезія в них не дратувала))

 

Починається все з вірша, який Денис склав після першої зустрічі поглядами з Христиною (глава 1.4). Він його одразу ж спалив, тому цей секрет знаємо тільки ми з вами))  

 

Я про тебе все враз зрозумів:

Звичайнісінька мишка сіренька

Що в столиці лише кілька днів

Перемелють тебе тут, маленька

 

Чому погляд услід мій летить,

Кожен жест твій фіксуючи жваво?

Просто ти посміхнулась в цю мить

Й мені трішечки стало цікаво

 

Викликає що щирий твій сміх?

Голос справді звучить чарівливо?

Підійду: впадеш до моїх ніг?

Чи відшиєш пихато й сміливо?

 

Пухкі губи солодкі на смак?

Що ховають суворі одежі?

Виглядає екстазу як знак?

Установиш для пристрасті межі?

 

Запитання, як мух, відігнав

Інтерес такий швидко зникає

З-сторони ніби друзям сказав:

«Хай новеньких хтось інший навчає»

 

Раптом погляд твій ясний ловлю

І не можу чомусь відірватись

Голова ніби в п’янім хмелю

Хіба можна за мить закохатись?/ Ні, й без тебе я маю, з ким гратись.

 

Довга перерва, бо Денис не з тих, хто аналізує свої почуття, і наступним бачимо вірш «на замовлення» друзів після подорожі на море в главі 14.4. По історії він написав його за 30 хвилин. В мене це зайняло близько години))

 

Мій образ продуманий, жести прості

Підібрані маски, кишені пусті

Характер не цукор, вітер в голові

Хитрощі дівочі давно не нові

 

А ти молода та пихата царівна

Ніс задраний вгору твій бісить безмірно

Та ось ми одні, лише пристрасть кружляє

Тож падаймо разом, вибору немає

 

Відкинувши сумнів, невіру та страх

Не бійся падіння: ти в моїх руках

А я підкорюсь твоїм ніжним торканням

Без банальних слів та пафосного зізнання

 

Ти гарна така, хоч вважаєш інакше

Обрати б могла розумніше, багатше

Та тіло твоє знов накривши собою

Я радий, що падаєш тільки зі мною

 

Губися у миті, палай, як в вогні

Відкрий своє серце, віддайся мені

Давно зрозуміти тобі, горда, слід

Що це не падіння, а вічний політ.

 

Далі йде вірш, який Денис написав після того, як кинув Христину, дізнавшись, що вона брехала про цноту (глава 6 другої частини). Листочок з цими рядками поцупив Влад і додав своє завершення. Цей вірш я не розписувала повністю, бо для сюжету достатньо було й цих рядків: 

 

Що забула вона в моїх снах?

 В голові чому днює й ночує?

Мов святий я і чистий монах

Якого дьяволиця катує

 

Хоча інший в реальності світ:

Тут цнотлива вона королева.

І стою у Едему високих воріт,

Все ждучи, чи відкриє їх Єва

 

Підкоритися пристрасті хоч раз посмій,

Відчини та дозволь показати:

Хай я справді підступний диявольський змій

Зате скільки ти зможеш пізнати!

 

Свій наступний вірш про стосунки з Тіною Денис написав після розриву, а потім віддав Владу разом з блокнотом. Коли Христина заспівала його на кораблі (глава 8 першої частини), герой остаточно усвідомив, що звичайного «завершення справи» йому буде мало.

 

Тільки не в цю ніч, благаю – зникни

Прошу віч-на-віч тебе – геть йди

З досвіду сторіч на мене крикни

Й в потойбічя з нею ти піди

 

Згиньте там навік, ви ж сестри рідні

Вас не я прирік – так діє час

Так, нехай я втік, бо ж ви огидні

Ваш брехні потік мене не спас

 

Приспів:

 В думках танцюєте не востаннє

Пробуджуєте старі бажання

Залиште в спокої мої ночі,

Щоб я не згадував її очі!

 

Хто з вас затиснув мене в обійми?

Проводить душу крізь біль і війни

Лишивши в серці лиш гнів та злість

Не бреши, що кохання, я знаю, ти ненависть

 

Поверніть мені мою самотність

Вільні тихі дні, спокійну кров

Проблеми дурні та безтурботність

Не на чужині щоб бути знов

 

Я б все відіграв, але крім неї

Їй би речі збрав, прогнав в ганьбі

Правда як згадав всі ці ідеї

Вочевидь програв я сам собі

 

Приспів 2

В думках танцюєте не востаннє

Пробуджуєте старі бажання

Залиште в спокої мої ночі,

Щоб я не згадував її очі!

 

Ненависть в обіймах мене тримає

Переконує, що це - кохання

Образи міцно нас обвінчали

Я часом шкодую, що їх ми обрали.

 

І останнім до того, як Денис закинув поезію (терапія у психолога не рахується), став великий вірш про їхні стосунки з Христиною «від А до Я», який він теж записав в подарований нею блокнот. Саурецький вважає його своїм самим невдалим і заявляє, що написав таким п’яним, що почерк майже неможливо розібрати (глава 68 другої частини). Після бурхливих емоцій попереднього тут вже відчувається приреченість, помітили? 

 

Я забуду тебе легко так

Мов ніколи і не зустрічав

Помилився з тобою мій смак

Та закінчу, якщо вже почав

 

Знаєш, ти - найнудніша з квіток

Серед сакур й троянд хризантема

Я стількох затягав в свій садок

Ну яка ти для мене дилема?

 

Провінційна, наївна, проста

Танеш від компліментів і ласки

Спокусити щоб твої вуста

Буде досить звичайної маски

 

Мінімальних зусиль докладу

Вдам кохання, шаленство та муку

Так скоріше у ліжко вкладу

І з усмішкою стріну розлуку

 

Геніальним був звичний мій план

З іншими ж сто разів працювало

Тільки не врахував я, баран

Почуття, що в мені виникало

 

Спроби всі розгадати тебе

Оберталися повним провалом

Переконував сам я себе

Що далека ти від ідеалу

 

Нехай гарна, розумна, смішна

Світла, ніжна і багатогранна

Коли стала ти рідна така?

Чому так до безтями бажана?

 

Це не спишеш на звичний рефлекс

Лиш з тобою весь біль відступає

Поцілунок, що кращий за секс?

Я не знав, що так справді буває

 

Що мене після всіх перемог

Будуть тішити посмішки щирі

Погляд мигцем, швидкий діалог

До губ дотик закрутить у вирі

 

Що ловитиму кожен твій звук

Викликаючи стогони вміло

Під сердець ставший єдиним стук

Віддавати і душу, і тіло

 

Усвідомив запізно скрізь страх

Затягнувши нас в свою в’язницю

Не синицю тримаю в руках –

Чорну, в світі одну, лебедицю

 

Твої небо й свобода – лети

Мені сірі залишаться ґрати

Я забуду тебе назавжди

Сподіваюся, зможу це вдати.

 

Продовження в другій частині блогу, бо виявилося, що є обмеження по символам) Виставляю його одразу ж тут.