– Поглянь на мене. Поглянь, я сказав, – приказним тоном сказав він.

Я невинно підняла очі.

– Одне питання! – крізь зуби відповів він. – Ти обманювала мене, коли говорила про кохання до мене чи це була жалість?

– Не обманювала. Я кохала тебе, – ледь чутно відповіла я.

– Тоді де ж це кохання? Випарувалося?

Я опустила голову вниз.

– Не відвертай погляду, – на підвищеному тоні говорив він, піднімаючи моє обличчя за підборіддя.

– Відпусти мене, – благаю я.

– Ні! – категорично відповів він.

– Прошу тебе. Не заставляй мене страждати ще більше.

– Я бачу ти зовсім не розумієш, що робиться у твоїй душі. Минуле затьмарило тобі розум, а ти впевнюєш себе, що все ще кохаєш цього наркомана.

– Але...

– Помовч, – він поклав вказівний палець на мої губи.

Його близькість дурманила мене. Важко були стримувати свої почуття. В голові почали з'являтися картинки минулого з ним. Контроль було майже втрачено.