Як автор пише свої книжки
Так, всі ми різні й підходи й всіх різні, але є в авторів дещо спільне, а саме - те, як ми пишемо свої книжки. Для прикладу візьмемо варіант історії на 300 тисяч (так-так, хто не знав - ми рахуємо інформацію не у сторінках, словах та обсягах, а в кількості знаків з пробілами)
Отже, автор СЛР
Перші 100 тис. Пишуться на одному подиху, інколи з перервами на сон та каву.
Другі 100 тис. Хм, так, а як все те показати, що в голові засіло? Пишеться значно меншими темпами, зі зваженням кожного слова, жесту й погляду героя. Подекуди нервуєш і видаляєш все нафіг.
Треті 100 тис. Нііііііі! Не кидайте мене! Ну як же я без вас, діточки мої? лебеді мої викохані, рибоньки мої виплекані?! Пишемо довго, бо відчуваєш - з кожним абзацом потяг, що віднесе героїв за горизонт все ближче.
Наступні 100 тис - бонус від автора й музів, які ніяк не хочуть героям дати спокійно пожити для себе.
Як пише автор фентезі
Перші 300 тис. Пишуться серйозно, з обличчям людини, яка сама собі у дзеркалі не посміхається. Виключення - гумористичне фентезі. Тоді сидиш, тихенько шкрябаючи собі щось (добре, клацаєш). Цей рубікон проходиш з думкою про те, що непоганий початок - наче все описала й про всі особливості світу розповіла)))
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТі хто пише наукову-фантастику:
Перші 20 тис. Починаєш робити зав'язку сюжету. Наступні кожні 5-10 тис. перевіряєш наукові факти, щоб бути впевненим, що теоретично саме так все і повинно працювати))))
Дмитро Євтушенко, Бу-га-га))))
В кінці кожного фентезі згадую, що про особливості світу написано в першій книзі. А хто не читав? Ну значить буде краще фантазія працювати ) От ще люди мапи роблять і глосарії в кінці. Під Толкієна і його епігонів. Титани духу. Правда я мапи не дивлюсь і глосарії не читаю. Мені подобається, як в Пратчетта - перші фрази про диск, то ніби автопідпис до серії. і всьо. Хто захоче, знайде першу книгу і прочитає )
Рома Аріведерчі, є таке)
Так гарно, але мало ))) Хочу ще про жахастики, детективи, і еротику)
Олена Блашкун, ))))))))))))))))))))))))))
(⁀ᗢ⁀) хіх. А детектив як?
Олена Блашкун, ех...
Класно. А коли пишеш історичний роман, то переловачуєш сотні сторінок літератури, переглядаєш десятки годин відеоматеріалів. Але все настільки в кай, що й не відірвешся. Але наприкінці те ж саме - не хочеш прощатися з героями.
Мак Карсегі, всі вони рідненькі для нас)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати