Так, всі ми різні й підходи й всіх різні, але є в авторів дещо спільне, а саме - те, як ми пишемо свої книжки. Для прикладу візьмемо варіант історії на 300 тисяч (так-так, хто не знав - ми рахуємо інформацію не у сторінках, словах та обсягах, а в кількості знаків з пробілами)

Отже, автор СЛР

Перші 100 тис. Пишуться на одному подиху, інколи з перервами на сон та каву.

Другі 100 тис. Хм, так, а як все те показати, що в голові засіло? Пишеться значно меншими темпами, зі зваженням кожного слова, жесту й погляду героя. Подекуди нервуєш і видаляєш все нафіг.

Треті 100 тис. Нііііііі! Не кидайте мене! Ну як же я без вас, діточки мої? лебеді мої викохані, рибоньки мої виплекані?! Пишемо довго, бо відчуваєш - з кожним абзацом потяг, що віднесе героїв за горизонт все ближче.

Наступні 100 тис - бонус від автора й музів, які ніяк не хочуть героям дати спокійно пожити для себе.

Як пише автор фентезі

Перші 300 тис. Пишуться серйозно, з обличчям людини, яка сама собі у дзеркалі не посміхається. Виключення - гумористичне фентезі. Тоді сидиш, тихенько шкрябаючи собі щось (добре, клацаєш). Цей рубікон проходиш з думкою про те, що непоганий початок - наче все описала й про всі особливості світу розповіла)))