Привіт, любі)

Щойно завершила редагування сьогоднішньої глави від Івасика НЕ ВАРТА КОХАННЯ і мені вже не терпиться поділитися з вами))) Однак доведеться дочекатись опівночі, не хочу порушувати традицію, а поки ловіть трохи тексту:

Піднявшись на другий поверх до моєї квартири, Петро довго роздивлявся речі Меланії, що були розкидані по всій кімнаті і підвів на мене такий змучений погляд, що я аж злякався:

– Ти спиш з нею?

– Більше ні. В мене є дівчина, яку я кохаю. До біса, друже, що відбувається між тобою та Меланією? Наші з нею стосунки вже давно завершені, але я не міг викинути її на вулицю, а тут ще й ця ненормальна з якоюсь кислотою чи що. Міла часто приїжджала до мене, але навіть мови не було про те, щоб кинути тебе. Святий Петро, трясця тобі! Я ненавидів тебе роками, бо награвшись мною, Міла завжди поверталась до тебе. Ви якісь прибацані чесно, але ж між вами точно кохання! Помиритесь і цього разу, ну?

Ця тирада вирвалась з мене на емоціях, мені потрібно було хоч якось викинути з себе купу негативних думок, тому я просто не втримався. Яворський так і стояв в коридорі, уважно мене слухав, а потім зітхнув і стягнув з себе чоботи.

– Меланія неймовірна жінка, вона створила Петра Яворського, без неї я ніхто. Між нами було різне, але цього разу я сильно образив її, вона мені не пробачить…

– Зраджував? Так це у вас спільне, я тому прямий доказ, – намагаюсь жартувати і знову бачу осуд в очах Петра.

– Ти не розумієш, про що говориш. хлопче...

Трохи Міли очима її чоловіка, ви зрозумієте до чого це. щойно прочитаєте опівнічну главу))

Ну і звісно Івасик, в якого зараз точно не найкращі часи....