Випробувати свою правду проти правди інших. Іноді мені здається, що саме це я і роблю.

Остання новела “В ЇЇ ОЧАХ” допомогла мені щось зрозуміти про себе. Це як ніколи не їздити ані на скейті, ані навіть на вєліку в дитинстві, а потім вже дорослою видертися на борд в звичайному пуховику десь за полярним кругом і чкурнути з гори, набиваючи собі синці і ковтаючи сніг. І при цьому впереміш із думками про те, що я роблю якусь життєзагрозливу дурницю і на фіга мені це було потрібно відчувати неймовірний, несамовитий кайф.

І усвідомлення, що я МОЖУ!

Час від часу я відчуваю те саме, коли починаю писати щось нове і дивуюся своїм власним ідеям, як і в результаті чого вони з’являються і у що трансформуються, коли я відпускаю себе, як тоді з гори.

Цей кайф, ну, невимовний.