Повернення новинки. Слр

Доброго часу доби, з вами Буяна! А це короткий репортаж з місця подій. 

Поруч з ПК, за підтримки читачів та з легкої авторської руки - "Подаруй мені сон" повертається! Точніше я відновила роботу над ним. Скажу чесно, знімаю капелюха перед усіма авторами, котрі продовжують активно писати попри усе божевілля довкола. 

Окремо вдячна читачам, які активно підтримують авторів добрим словом, зірочкою та покупкою творів. 

Хто не в курсі, що за книга:

"Борислав - привабливий, успішний та самовпевнений чоловік. Принаймні так здається на перший погляд, але ж у кожного є свої скелети у шафі... Він твердо переконаний, що кохання - казочки. І все б нічого, якби у його життя різко не увірвалася одна шалена жінка! Їй байдуже на його зону комфорту та особисте. Для Меліси він - всього лише робота.

Разом ця парочка - вибухонебезпечна суміш! То хто ж переможе у їхній боротьбі характерів? Як зав'яжуться стосунки, коли скелети виваляться з шафи? І чи не приведе доля до більшого?"

Хто помітив, після завершення попередньої книги я трохи зникла з порталу. Але зараз з новими силами взялася за новинку))) Буду рада новим читачам. Випадковий уривок:

 

Меліса не зупинилася на одній масочці. Через секунду її тонкі пальці поклали щось на очі. Тепер нічого не бачу. Може воно і на краще. У такому вигляді вона не помітить, наскільки мені соромно за ті хтиві думки хвилину назад...

 

- Не думаю, що мені все це потрібно. Я ж чоловік! - перші адекватні слова від мене.

- І що? Чоловікам не можна дбати про свою шкіру? Чи ти мені всунеш фразу про геїв? Я нічого не хочу чути! Вважай таким способом ти загладжуєш провину за обід. 

- Але ти ж сказала, що не ображаєшся.

- Я і не ображаюся, тільки ти почуваєшся винним. Ось і терпи! Спокутуй свою провину.

 

Та чого терпи? Ніби нічого страшного. Лежу, обличчя ледь пощипує, але це навіть приємно. Та тільки розслабився, як Меліса безсоромно всілася зверху! Прямісінько на нього! Здригнувся. Руки автоматично полізли до її стегон, однак Меліса зупинила. 

 

- Розслабся, я сама все зроблю, - прошепотіла прямісінько в обличчя.

 

І про що тут можна подумати?! Малий на готові, я в передчутті! Так,дівчинко! Зроби це!

 

- Ай!!! - несамовитий крик. - Боляче! - коту під хвіст всю атмосферу!

- Замовкни і терпи! - безжалісно промовила.

 

Ця зараза взялася щипати мені брови! Мені! І брови! А інтуїція попереджала ще в ресторані! Мала зміюка приспала всю обережність, а тепер насолоджується моїми муками!

 

- Мелісо, не треба. Ай! - майже молю. - Мені подобаються мої брови.

- Це не брови, це жахіття! Не рухайся, - суворо, - я попасти не можу, - господи, хто ж знав що це так боляче!!! - Та ж завмри! 

- Мелісо, котику, я такий радий, що ти маєш бажання зробити мене гарним, але...

- Що за скиглення? - перебила. - Ти чоловік, чи шмаркля? Кожна жінка це робить і без зайвих емоцій.

- Ви просто крижані та беземоційні відьми, а не люди! 

- А ну замовкни, шмаркоплюй!

 

Щоб я їй не говорив, як би не просився - без пуття. Мої молитви її не досягали. Залишилося терпіти ці б'юті-тортури! Я ж боєць! Чоловік! Це не так вже й складно, подумав після тривалого самонавіювання. А далі Меліса перейшла до зони під бровою. Твою ж на ліво! Чому ж так боляче! Не пам'ятаю коли останній раз плакав, а тут сльози жили своїм життям. Відпустіть мене!!! Це абзац! Я шокований. Тепер треба з повагою ставитися до жінки з ідеальними бровами!"

Також дозвольте привітати з Весною!

 

(Фоточка з моїм чоловіком зроблена у травні минулого року. Просто залишу її тут)

Впевнена, тепер течія часу відчувається інакше для кожного. (Кожного свідомого) Не можу сказати, що особливо змінилася з початку війни. Але... Зміни є. Наприклад, не можу слухати гімн без сліз. А вихідними у мене вже "традиція", увімкнути ютубчик, щоб поревіти під новинки української музики (в хорошому сенсі), здобутками в спорті, чи реакціями іноземців, коли ті наважуються приїхати в Україну. І контент зазвичай цілком адекватний, навіть розважальний, але фіг його знає. На мене воно діє краще будь-якої мелодрами... Ну, ви зрозуміли, виділяю собі один такий депресивний день серед тижня, більше не рекомендую! Чудовий метод тримати себе в тонусі, особливо якщо працюєш з людьми й тобі не можна проявляти емоцій. Цікаво, чи з'явилися у вас якісь дивні обряди/традиції за цей час?

А завершити плутанину своїх думок хотілося б на хорошій ноті. Все буде Україна!

 

З повагою, Буяна.

4 коментаря

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ганна Тодорів
10.03.2023, 15:05:09

Дуже чудова новина! Книга цікава, чекаю на продовження! Легкого написання, миру та спокою!)

Буяна Іррай
10.03.2023, 15:43:55

Ганна Тодорів, Дякую!

avatar
Стефанія Лін
10.03.2023, 14:38:16

Мабуть я не одна така, але нове у моїму житті (вже рік) дивитися стрічку новин. Постійно. 24/7 Ніби залежність, бо потрібно бути в курсі.

Буяна Іррай
10.03.2023, 14:43:42

Стефанія Лін, Так, новий вид залежності серед українців. Погоджуся.

avatar
Оля Пасічник
10.03.2023, 14:12:28

Буяно, дуже рада,! Ти розвеселила бровами! Я раділа, як то він терпів ці муки Історія справді крута, бо я їх читала і раніше, а тепер продовження - то самий смак!
Фото у вас крутезне! Справді гарна пам'ятка, серед квітів! Хай завжди в душі квітнуть у вас квіти, кохання та радість попри все що є!

Буяна Іррай
10.03.2023, 14:42:33

Оля Пасічник, Дякую, ваше побажання прямісінько в душу.

avatar
Лоре Лея
10.03.2023, 14:01:38

Круто, історія вже в моїй бібліотеці) бажаю натхнення)

Буяна Іррай
10.03.2023, 14:37:06

Лоре Лея, Дякую!

Інші блоги
Здобич. Моя новинка
Вітаю, мої любі читачі! Після того як ви емоційно прийняли «Станцюй для мене» я вирішила шокувати вас іншою історією. У співавторстві з Оленою Сашиною ми запрошуємо вас у дуже пристрасну та незвичайну історію. Наша
Моя новинка!
Вітаю, мої любі читачі! Стартувала моя новинка) Прошу вибачення, що довелося так довго чекати. Тут знову колишні - колишні однокласники, нерівний шлюб, героїня-лікар, нерівний шлюб, зрада, дитина... Особливість нової книжки
"Дампір" Нори Найс. Рецензія
В рамках літературного Марафону прочитала твір Нори Найс "Дампір". Прочитала давно та з рецензією ніяк не виходило через певні життєві обставини. Лише зараз спромоглася її написати та ділюся з вами. Початок
Привіт! ♥️
Я також відновила книгу "Приречений вбивати" - одна з моїх найлюбленіших та перших творінь. Тож якщо ви ще не встигли її прочитати, то зараз у вас є можливість. Охх, я пам'ятаю всі хвилювання та емоції, пов'язані
Про творчий затик, давню авторську любов
і її вплив на чоловічих персонажів. Я пишу, чесне слово. Дівчину і буревій бо насправді там написано десь половина, та й ту буду ще правити по ходу діла. Я дуже стараюся писати. Я знаю, що буде далі і знаю, що треба писати
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше