– Автор книги, яку наше видавництва збирається видати, живе в Полтаві. Головний редактор запропонувала мені, спершу, поїхати до нього та особисто познайомитися, а вже пізніше укласти контракт.

Він не повинен знати, що це була моя ідея, тому що в такий збіг обставин він навряд чи повірить.

– Хтось інший не може поїхати?

– Ні! Це моя робота, а відмовити я не можу.

– Могла б, – нахабно сказав Саша, встаючи. Він взяв сигарету, відкрив вікно та прикурив.

– Я бачу ти дуже розумний, – роздратовано сказала я. – А що по-твоєму, я мала сказати? Вибачте, я не можу поїхати, тому що там живе мій колишній, а теперішній хлопець мене не відпускає. Це звучить безглуздо.

Саша мовчки стояв та повільно випускав дим із рота, спостерігаючи як він випаровується у повітрі.

– Ну, що ти мовчиш?

– Ти вже все розпланувала, не питаючи мене. Зустріч з невідомим автором, Ірою, можливо і Діма попадає в список? – він викинув недопалок у вікно та повернувся до мене.

Від його агресивного погляду та зухвалого голосу прокидалася злість.

– Діма? А до чого тут він? Чи мені заборонено з'являтися в тому місці, де він проживає?

– Ні. Не в цьому діло. Просто мені підозрілий такий збіг. Ти хочеш поїхати сама, без мене туди, де проживає твій колишній. – Я їду по роботі, а не до свого колишнього, – злісно сказала я, піднімаючись на ноги.

Мені стало противно з ним говорити. Незрозумілі підозри, які кружляють навколо мене. Я втомилася від цього. Чесно, мені хотілося йому сказати те, що він хоче почути, і я не стримала себе в цьому.

– Так, ти мене викрив. В мене були плани зайнятися з ним сексом. Задоволений?