Привіт усім, хто потрапив у мій блог!

Сподіваюся, у вас зараз світить сонечко, бо за моїм вікном дуже похмуро((( 

Але сьогодні вийшов черговий розділ нашої з Дариною Соль Катастрофи☺️ Тож настрій все одно прекрасний!

Тому ось вам невеликий романтичний уривок:

Поки Каміла носилася берегом у пошуках порятунку від злих амфібій, ми з моїм хлопцем нарешті полізли на глибину. Кирило взяв мене на руки, коли я вже майже не діставала до дна, а я знову обхопила його руками та ногами. Наші обличчя були дуже близько, тіла доторкалися, змушуючи серце битися частіше. В погляді Кирила я бачила неприхований захват, який підсилювався його задоволеною посмішкою. Його серце, так само як і моє, швидко билося у грудях.

Я знала точно, що зараз відбудеться, тому сама зробила перший крок, наблизившись до нього. Спершу відчувала збентеження, але коли наші губи м'яко доторкнулися одне до одного, тоді десь глибоко в грудях запалали зорі. Такої трепетної ніжності в моєму житті раніше не було. 

В той момент нашого першого поцілунку все було таким прекрасним. Шуміли хвилі, вдаряючись об берег, тихо шелестів вітер кронами дерев, під берегом гомоніли діти, плескаючись у воді. Але мені здавалося, що ми були тільки удвох. Цей щемний момент ніхто не міг порушити, навіть Каміла, писклявий голос якої точно наближався до нас.

ЧИТАТИ ТУТ!

Ну і хочу запросити до новинки моєї колеги Тейлор Грін, де одна Норовлива особа збирається поставити на місце пихатого мажора!

Не встигла витягнути себе з однієї халепи, як опинилася в іншій. Шукаючи в кабінеті ректора статтю, нарвалася на його сина Єгора. Романовський - організатор рейвів, любитель видовищ та курячих боїв між колишніми. Інтриган і нахаба.

Саме тому я дуже здивувалася, коли той запропонував свою допомогу.

І не даремно...

Тепер цей білобрисий мажор мене шантажує! Схоже, це дійсно кінець. Привіт, жіночий монастир та одяг забарвлення "пінгвін Аделі".

Чи ні?

ЧИТАТИ ТУТ!

Всім гарного дня!