Привітики!❤️

Зі святом, чарівні та прекрасні!

А в мене тільки сьогодні остання знижка у передплаті на роман

«Віра у моє кохання. Останній бій»

Емоційна та чуттєва історія кохання сталевого спецслужбовця та тендітної скрипальки. Книга сповнена заплутаних інтриг, складних ситуацій та віри у кохання, яка тримає героїв

Найближчими днями роман буде завершено (2-3 проди та фінал)) і ціна на нього значно зросте, тож це останній шанс купити практично готову книгу за мінімальною ціною. Точніше Ви отримаєте величезну історію, де перша частина дилогії абсолютно безплатна:

«Віра у твоє кохання»

Дешевше точно вже не буде, поспішайте))

— Віро?!

Живий! Її Русланчик живий.

— Милий мій, коханий, — ковтаючи солону вологу закивала, запевняючи чи то його, чи то себе, що це не марення та не галюцинації. — Це я, Віра. Я поруч із тобою.

Схилившись почала покривати легкими невагомими цілунками чоловіче обличчя та бережно торкатися вільною рукою його голови та плечей. Іншу руку Руслан не квапився відпускати зі свого полону. Стискав міцно, звідки тільки й сили бралися.

Не одразу вловила момент, коли коханий із боку перевернувся на спину та потягнув Віру на себе. Втикаючись носом їй за вухом жадібно вдихав повітря і горнув ближче, погладжуючи спину. Дівчина, притиснувшись щокою до його щоки, ревіла, як навіжена, не в змозі зупинитися.

Як вона чекала цієї миті! Усе на світі ладна була віддати. Переплітаючи пальці з ним, ніяк не могла повірити власному щастю. У жаданих обіймах забулося все на світі. Нічого не мало значення: ні місце перебування, ні фізичний стан. Не відчувалося ні холоду, ні болю. Ні-чо-го. Ні про що не думала, окрім чоловіка, що так жадібно дихав нею та притискав до себе, як найцінніший скарб.

Так і лежали якийсь час, насолоджуючись доторками один одного, доки Руслан, перебираючи між пальцями її волосся, хрипло не обізвався:

— Віро, дівчинко моя… Я так боявся, що більше ніколи тебе не побачу, і що ти…

Також хочу запросити вас на крутезну новинку від Тейлор Грін

Норовлива для Романовського

Анотація:

Не встигла витягнути себе з однієї халепи, як опинилася в іншій. Шукаючи в кабінеті ректора статтю, нарвалася на його сина Єгора. Романовський - організатор рейвів, любитель видовищ та курячих боїв між колишніми. Інтриган і нахаба.
Саме тому я дуже здивувалася, коли той запропонував свою допомогу.
І не даремно...
Тепер цей білобрисий мажор мене шантажує! Схоже, це дійсно кінець. Привіт, жіночий монастир та одяг забарвлення "пінгвін Аделі".
Чи ні?

Гарний настрій та позитив — гарантовано!

І не забувайте підписуватися на мене, щоб не пропустити новин та новинок))

Слідкувати за автором на Букнет      Instagram     Facebook