Любі читачки! Сьогодні - день боротьби жінок за рівність та права. І зараз, коли в нашій країні вже другий рік триває війна, коли мільйони жінок змушені були покинути свої домівки, коли ми бачимо просто жахливі статистики по насиллю, з яким стикалися жінки на окупованих територіях, особливо важливо не забувати нагадувати світу навколо нас, що ми - не "прикраси колективу", не "берегині домашнього вогнища" та не "предмет для задовольняння чоловічих потреб", який можна "раз на рік привітати з тим, що він такий зручний".
Ми - люди, ціла половина людства, з точно такими ж правами, як і в іншої половини, і знецінювати нас під ширмами з рожевими квіточками - недопустимо.
А ще ми тягнемо на собі значно більше, ніж чоловіче суспільство зазвичай хоче визнавати, нав'язуючи нам купу "жіночих обов'язків" як щось "саме собою зрозуміле, бо тиждівчинка".

Саме про це ми маємо говорити та нагадувати сьогодні. Особливо сьогодні. На весь світ, аби світ не забував, через що зараз проходять щодня українські жінки. Тримаймося! У нас все вийде!