Про роман "Св'яті з оази".

Одразу прагну застерегти права, тут книга буде доступна безкоштовно до того часу, поки не набере певну кількість переглядів і читачів. Книга в процесі не буде монетизуватися. Пізніше я подумаю над її долею. Зараз краще попрацюю.

Ще одне застереження: книга містить опис відвертих сцен кохання, тому вік читачів обмежений старше 21 року. 

Можливо в майбутньому я відредагую книгу, щоб вона отримала читачів зі всіх вікових категорій, та не втратила гостроти.

Доповнив передмову розповіддю про селективну еволюцію Дарвіна.

   Скоріш це роман в новелах, або оповіданнях і він не має абсолютно ніякого плану. Все це твориться спонтанно. Кожне з оповідань або сюжетних ліній зачіпає якийсь окремий темат, певний аспект буття, і навіть переносить читача в інші часи, часто в далеко минулі часи.

Вам мабуть химерно таке чути, але автор сам не знає, що назавтра спіткає героїв його роману. І це і добре, і зле водночас.

Про те, основна і шалено фантастична, без міри неймовірна картина-апогей цього опусу вже стоїть в мене перед очима. І це не про немовлят без пупків. І там немає давно померлих людей, яких герой раптово зустрічає живими. Хоча й ці картинки в ескізах є. А найзвичайніша, найбанальніша річ, яка водить людиною й визначає її долю, стає штифтом існування, що геть загладжується в далекому майбутті суспільства, от ця річ і стає ключем до кульмінації твору.

У сюжетній лінії є відсилання у далекі, давно минулі часи, і скажу вам, що це найбільша труднація - описати оте прадавнє суспільство людей, ще до утворення сталих держав, країн та націй. Тут все відбувається десь приблизно в ранній або середній бронзово-кам'яний вік. Люди щойно поволі вилізають зі свого первіснообщинного ладу, утворюючи певні табу на кровозмішання, оскільки завважили, що від таких відносин народжується хворе, кволе або мертве потомство. У них вже розвинена медицина: на основі ще не згаслих інстинктів, люди можуть пізнавати цілющі рослини та речовини на вигляд, на запах, за консистенцією. Люди ще не мають голоду, для них їжа всюди: під ногами ягоди, гриби, цілющі зілля, трави, цибулинки й коренеплоди. На землі, в воді та в повітрі - різноманітні нелякані живі істоти, тварини, риби, птахи, комахи, придатні на їжу та ще й одомашнення. От таке одомашнення і виводить людей на вищий щабель розвитку.

  Але поруч з людьми доброї волі вже співіснують і нелюди: страшні і таємничі племена канібалів, із жаскими звичаями та віруваннями. Ті канібали тим не менш, обрали добрий спосіб оновлення генетичного фонду: вони кочували і крали в інших племенах жінок і дівчат, примушуючи народжувати для племені канібалів.

   Пізніше можливо сучасна людина виникла власне з тих самоїдів. Може з одної родини, що жила самотньо, молодий хлопець втік і створив сім'ю в іншій місцевості, або влився в родину збирачів-ягідників, або мисливців, або скотарів-орачів. Однозначно, що фізичні дані цього пра-пра-нареченого були ідентичні до наших сучасних фізичних кондицій. Тому з тої пари викристалізувалася вже сучасна порода людей.

УВАГА! Розділ "Етел" відредагований! Мені він дався легше, тому він більший, довший. Тут описуються стосунки між двома тінейджерами, безміри розбещеними, які кидаються в плотське кохання мов крілики. Хоча в розділі все ж є цікаві і прості думки з відсилками на минулі помилки людства. Не знаю. Можливо, що Етел це тимчасовий персонаж. А може і ні. Але я хотів її так вирізьбити, щоб вона була виміру груба і нахабна зовні, а всередині тонка і тендітна. Не знаю, як мені це вдалося, самі посудіть. 

З'явився новий розділ "Рам. Ама". 

Розділ знову присвячений первісним людям та їх побуту. Все ще під редакцією, тобто доробляється. У наступному розділі цієї сюжетної лінії вас чекає несподіванка: знайомство з батьком Рама, та віддання обіцяної "першої ночі".

Так, звичай "першої шлюбної ночі", в яку віддавали наречену свекрові, і він перший мав право "збити цвіт" невістці, описується тут. Цей страх, ця любов, ця скутість від фізичної близькості, ці відчуття і почуття пізніше з'єднують родину в зцементований клан, в якому кожен за родича встане горою, всі за одного, один за всіх. Тільки так можна буде виживати у світі, серед інших кланів зі зростаючою конкурентоздатністю. Ті різноманітні і на наш теперішній погляд дикі звичаї були передумовою появи правдивих громадянських обов'язків для громадян в громаді. А обов'язок породжує відповідальність: ось її зачатки уже є видимі у первісних табу, заборонах та забобонах.

Поруч з древнім суспільством, розглядаю і сучасне, тобто посткатастрофічне суспільство, де теж багато колізій, думок, суджень, рішень - не все тут ідеальне. Дещо цілком аморальне, але має певне підгрунтя у вигляді збереження людського роду як виду взагалі. І все це обертається дивним чином на стержнях часу.

Я не завершую блог, він оновлюватиметься разом з оновленням книги.

   Дещо про Калікса Цифроса. Як ви вже певно здогадалися, це такий Ілон Маск далекого майбутнього. Тільки тут він приймає відтінок не філантропа чи добродійника, а скоріш лайдака, маніяка з ницими, корисливими та злочинними намірами супроти всіх довкола.