Традиційно: новини і новинки)

Вітаю, любі читачі!  

Хочу трішки нагадати про своїх героїв, та презентувати трохи оновлень і новинок) 

Набирає обертів історія Стасі і Кажана - книга в дещо новій для мене тональності, ідея якої з'явилася несподівано і затьмарила дві вже давно заплановані і продумані) 

Щиро вдячна вам за підтримку книги коментарями і зірочками, ви дуже допомагаєте і надихаєте! 

Уривочок з оновлення, що вийде традиційно після 00.00:

Стася відсторонюється, і навіть кольори і відтінки перед очима тьмяніють. Темніють, вкриваються попелом, як випалена земля. Але… двома руками вона бере моє обличчя, тонкі прохолодні пальчики ковзають по колючій щетині та зупиняються на шрамах. Темними очима зазирає в мої. І, здається, весь світ для мене перестає існувати. І світ, і час, бо я не розумію, скільки ми так сидимо. Врешті, вона відсторонюється, але руки забирає, наче з неохотою. 

Глибоко вдихаю, щоб трохи заспокоїти скажене серце. Наче зачарований, слідкую за нею. 

– Мені здалось, наче я й справді знаю, знала тебе раніше… Тільки іншого. Ти був не таким. 

– Шрами, вони… змінили мене… – дивуюсь і сам, що ще можу говорити. 

– Ні, очі. В тебе були інші очі… – самими губами, ледь чутно говорить. – Або мені просто здалося… 

***

Ще хочу нагадати про мою співавторську безкоштовну книгу з Анною Шторм. Стосунки героїв там розвиваються несподівано і зигзагоподібно)) 

Уривочок: 

…Час для обох зупинився, а вони отямились, лиш коли зачепили на столі старенький ноутбук і той гепнув на підлогу зі звуком пострілу. Обоє відсахнулись одне від одного, з нерозумінням того, що щойно відбулось. Але, Тихін з якоюсь прихованою радістю і тріумфом відмітив, що Жанна теж була розгублена, а в очах застиг туман, що тільки-тільки почав розсіюватись. 

– Тихоне…– почала вона. 

– Не треба нічого казати! – зупинив її Маєвський. – Мені набридли ігри, давай начистоту, як є! 

– Давай! – несподівано погодилась. 

– Ми з тобою дорослі люди.

– І? 

– І можемо не ходити колами! Ти мені… подобаєшся! – не надто підходяще слово, та іншого Маєвський зараз в арсеналі просто не знайшов. 

– Подобаюсь? І все?

– Не все! Ти мені… дуже подобаєшся! Я не вмію гарно говорити! – дещо іншим тоном, ніж бажав, сказав, та, здається. це було те, що жанна хотіла почути. 

– Ти мені теж! – з викликом глянула йому в очі. 

Невчасно завібрував телефон Маєвського. Вже давно треба було бути у відділку, а він ніяк не міг зібратись. 

– Жанно, мені зараз потрібно у справах. Дуже потрібно. Давай ввечері зустрінемось, я заберу тебе з офісу, і поговоримо? Як дорослі люди? Давай? – майже благально додав, проклинаючи в душі свою роботу, обов'язки, ситуацію з “Золотим пером” і невдаху-грабіжника.  

– Я не…

– Будь ласка! ти займись поки справами, а потім ми… потім я скажу тобі все, що хотів би! Тільки не зникай і не надумай собі нічого! – не чекаючи відповіді, Тихін вилетів з кабінета. 

Щоб читати і підтримати книгу - натискайте на картинку)

***

І до новинок від колег)

Нова історія від Ліки Радош готова вражати глибокими почуттям цікавої, сильної і самодостатньої героїні. 

"Вільна обирати"

Оговтавшись після розлучення, я починаю нове життя. Усе налагоджується. Я навіть зважуюсь на нові стосунки, коли мій колишній визнає, що зробив непоправну помилку й намагається повернутись. Повернути мене і нашу сім'ю.  І все знову перевертається з ніг на голову. Адже мої бажання вкотре відходять на другий план. Я знову розриваюсь між тим, що правильно і тим, що хочу.

Щоб познайомитись з історією - натискайте на картинку.

***
Ну і для тих, хто любить завершені історії - саме час завітати до книги “Випадкова Снігуронька для циніка”

 Книга завершена і рада новим читачам та відгукам) 

Гарного вечора і приємних вражень!