Нагадую про себе;)

Слава Україні! 

 

        Сподіваюсь ваші справи краще ніж мої, бо ми з малою вчепили якусь хворь і майже тиждень в полоні шмарклів та головного болю. Це звичайно дрібниці на фоні ракет та дронів, які відбирають життя наших людей. Проте вносить в життя добрячий дискомфорт. Не будем про сумне, бо незважаючи на зелений потік з носа, маю ще потік думок які лягають в основу нового роману❤️

Пані Інна каже, що себе потрібно презентувати першою і без зайвої скромності, тооож запрошую до прочитання "Несподіване щастя", в редакції змінилася кількість глав, вони тепер об'єднанні для зручності читання. Хто не встиг прочитати, біжіть бігом;)

Чорний годинник відміряв секунди, я чітко вдивлялася в рухому тонесеньку стрілочку рахуючи секунди перейми. Лікар сказала відкриття невелике та процес йде активно, тож можливо народжу вже сьогодні. Ця інформація не надто й тішила, мені хотілось аби це сталося якнайшвидше.

 

— Ти як? — палаті з‘явився Свят, одягнутий ніби лікар у світло зелені штани та футболку.

 

У цю мить якраз прийшла нова хвиля. Схопилася за металеве поруччя лікарняного ліжка та втупилась у годинник. Біль здавався настільки різким, що хотілось відірвати шмат заліза або вдарити когось і навіть відповідний персонаж був поруч. Та раптом на поперек лягли теплі руки, вже з першого стискання великих пальців, я відчула полегшення. Він продовжував масажувати, доки перейма не скінчилася і моє тіло зі стану цілковитого напруження легко розслабилось.

А я побігла читати нову главу Сталевого❤️