Любі читачі!

4 березня діє знижка -20% на мій роман“Впусти мене в серце”

Біля під'їзду стоїть таксі. Обходжу його і на ґанку натикаюсь на Поліну. Вона котить візок із Надійкою. Дорожня сумка та великі пакети вже стоять унизу. Втікають? Невже вона так образилася після вчорашнього?

- Куди ти зібралася? – питаю грубіше, ніж слід.

- Повертаюся до гуртожитку, – задирає ніс вгору. – Дякую вам за гостинність. Гроші я перекажу на рахунок вашого готелю, якщо вам особисто вони не потрібні.

- Потім обговоримо, – гаркаю. _gXmXTnN

Мені не до сентиментів. Потрібно якнайшвидше дістатися до баті й переконатися, що з ним усе гаразд. bnKFPcFb

- А зараз повертайся і піднімайся додому, – перегороджую їм дорогу, беру її сумку і перекидаю лямку через плече. yqeptoex

- Не треба мною командувати, я не песик. На мене таксі чекає, – відповідає різко.

Ох, дівчинко, ну навіщо ти мої нерви випробовуєш? Я й так сьогодні на взводі.