І знову це сталося)

Всім привіт) Як я люблю, трішки з запізненням вітаю всіх з днем письменника))) Знаєте, всі кажуть, що не очікували, що коли-небудь зможуть себе так називати - ПИСЬМЕННИК) Ну а для мене ці люди завжди були з розряду святих, адже саме вони повсякчас створюють якісь нові світи, продумують усіляких героїв та дарують нам такий спектр емоцій, що навіть не хочеться відриватися від екранів чи часом досить потріпаних сторінок. 

І от я завжди марила ними. Уявляла, що створюватиму книги у різних жанрах і кайфуватиму від цього))) Хоча...так нікому й не розповідала про свою дитячу мрію. Але це було до одного чудового вечора, коли на підготовці до ЗНО з англійської мені не трапилася тема: "Ким мрієте бути ви?". Не довго думаючи, я написала - письменницею))) Навіть частково розповіла свій перший сюжет до книги.

Уявляєте, через чотири роки я таки сіла писати свою першу книгу й використала той самий сюжет, що з твору) І підозрюю, що ця сама вчителька бачила цю книгу й може таки навіть пригадала коротенький твір, єдиний у якому не було жодної помилки)))) Власне, донедавна хвилювалася, як сприймуть мої творіння родичі, друзі, знайомі, але зараз уже пішов третій рік, коли я активно творю й ця вся теплота стосовно моїх книг окрилює) Нещодавно навіть затяті скептики, що не припиняли критикувати мої творіння протягом двох років, визнали, що помилялися) І я пишаюся, що змогла, не здалася, коли звідусюди казали - "Припиняй. Наіщо це тобі?".

Відповідь проста - бо я без цього жити не можу))) Створення книг - це вже маленький ритуал, без якого не починається і не завершується мій день) Зранку, біжучи по справах, обдумую свої сюжети, а пізно ввечері сідаю їх записувати)

Поговорімо трішки про самі книги) Зараз я маленькими крочками підредактовую попередні свої творіннячка) А ще вчора розпочалася публікація тієї самої книжечки "За крок до правди", над якою працюю вже досить давно й яка дуже близька особисто мені) З одного боку цього разу ніякого експерименту на її сторінках немає, але ви зрозумієте особливість цієї книжечки))) 

Анотація до книги  "За крок до правди"

У житті головної героїні було багато таємниць, але з часом вони ставали чимось далеким, майже забутим. Коли ж дівчина вирушила до рідного міста, то мимоволі почала підбиратися до давно загубленої правди. Кожного разу їй здавалося, що ось-ось і розплутає клубок, але з’являлася чергова петля, з якої вона могла витягнути лише малесеньку ниточку. Що ж буде, коли розгадка почне переслідувати вже її?

А зараз уривочок

– Та що ти собі дозволяєш?!

– А що таке? Я ж висловлюю все, що ви думаєте про мене, чи не так?

– Я такого не говорив і…

– Але ж подумали,– змучено прошепотіла дівчина. Вона вже не витримувала. Хотілося завершити цю безглузду розмову.

– Ти ж знаєш, це все заради твого батька. Він попросив дати тобі цю роботу, говорив, що ти не підведеш, а воно он як сталося,– присів редактор у сусіднє крісло.– Я довірився.

– По-перше, це було не заради батька й навіть не заради мене. Я швидше повинна подякувати вашому синочку, що знову вліз у неприємності.

– Навіть не смій згадувати Максима!– миттю підскочив редактор, а в його голосі зазвучали погрозливі нотки.

Нагадую, оновлення моїх книг виходять о 8 ранку) Найближчим часом викладка буде йти стабільно через день (наступне оновлення книги вже завтра), а там далі побачимо)))