Вітаю усіх!

Сьогодні трішки моє свято, День Письменника. І душа не може не радіти, що маю змогу й себе приєднати до братії цих трохи загадкових та оповитих таємничою аурою людей. Зізнаюсь, в дитинстві мені здавалось, що книги творять ледь не небожителі й мені ніколи не бути однією з них. Та життя йде і чітко дає зрозуміти, якщо чогось хотіти, до чогось прагнути, обов’язково матимеш.

Отож, вітаю усіх. Хай натхнення та успіх завжди йдуть поруч з вами!

Від щирого серця, ваша Ванілька❤️❤️❤️

Сьогодні я до вас ще й  рекомендацією. Вже який день напружено стежу за неймовірною історією Єви Райн “Згадай, щоб забути”.

 Це просто неймовірна історія, від якої мурашки по шкірі. І хоч я вже багато років щаслива у шлюбі, але не закохатись у головного героя Ігоря, на прізвисько Кажан, просто неможливо. 

Єві чудово вдається описати емоції та почуття, динамічно закручувати сюжет, навішуючи попутно таку кількість загадок та таємниць, що голова йде обертом.

Загалом, тримайте посилання на чудову історію, та слідкуйте разом зі мною, чи вдасться Стасі згадати своє кохання. Чи, власне, саме кохання здатне побороти сильних світу цього. І чи отримає Петренко про заслузі за те, що натворив у минулому. 

– Хто ти і нащо вкрав мене з мого весілля? – кусає нижню губу, як завжди робить, коли хвилюється.
– Ти зовсім мене не впізнаєш?
– Звісно ні! – сердито тупає ніжкою в крихітній туфельці. Другу десь загубила, поки я ніс її на плечі. – Відпусти мене негайно!
– Вибач, Стасю, не можу!
– Я не Стася! Ти помилився!
– Я, Стасю, не помиляюсь. Жорстоко помилилась ти, коли погодилась вийти за Петренка.
– Це не твоя справа!
– Сідай в машину!
– Коли ти мене відпустиш?
– Коли ти все згадаєш!

Ігор “Кажан” повертається з війни і дізнається, що кохана дівчина виходить заміж. Тільки Ігор знає, наскільки небезпечний її наречений, та що ретельно приховує від неї. Не знайшовши іншого виходу, він викрадає Стасю просто з весілля, щоб вберегти її та допомогти пригадати страшну таємницю минулого.

Читати книгу ТУТ

З любов’ю, ваша Ванілька(^◕ᴥ◕^)