Доброго вечора, мої любі натхненники!!!

Запрошую до спекотної історії "Ти вже належиш мені".

Лев — звик, що дівчат не потрібно завойовувати, але зустрівши Олену не розуміє, що відбувається. Звична поведінка не дії, дівчина не ведеться ні на, що... Це доводить чоловіка до відчаю...

Уривок.

Кроки чоловіка наближалися, на мить закрила очі. Думки в голові враз змінилися. З острахом здогадувалася, навіщо він привіз її сюди. Та все ж вирішила запитати, втрачати їй все одно нічого.

— Для чого ми приїхали сюди?

Чоловік зупинився поруч, теж з чашкою в руках. Його відвертий погляд змушував ніяковіти. Зробивши ковток кави, Лев без емоцій запитав у відповідь.

— А як ти вважаєш, для чого усамітнюються двоє дорослих людей?

Олена закотила очима, й теж зробила ковток кави. Його відповідь виводила зі себе.

— Олено, твої окуляри... Вони розбилися.

Дівчина з недовірою, різко глянула на чоловіка. — Ці окуляри коштували їй зарплати. Тепер доведеться ходити всюди в робочих, або одягати лінзи. Важко зітхнула. Промовчала на це, хоча хотілося багато чого йому сказати.

— Навіщо, ти їх носиш? У тебе реально проблеми зі зором? — Знову наполегливо допитувався.

— Ні, немає у мене проблем. Так просто ношу, щоб тебе краще бачити. — З образою фиркнула.

— Олено, досить сарказму, я серйозно. — Холодно пробасив Лев, зробивши ковток кави, і здається навіть не відривав очей від дівчини.

Олена теж зробила ковток кави, але більше знаходитися з цим чоловіком поруч не могла. Подалася до столика, проігнорувавши його слова, поставила чашку на стіл. Страшенно нервувала, не могла опанувати свої емоції. Несміло оглянулася.

— Леве Даниловичу, спасибі за каву. — Зробила паузу, й опустивши очі, здавлено заговорила. — Якщо ти вже зірвав мій робочий день. Тож дозволь піти. Я хоч відпочину.

Чоловік впевненою ходою наближався, на його обличчі вирували не конче приємні емоції. Поставивши чашку на стіл, поглядом, що паралізував, продірявлював її.

— Я забрав тебе, аби ти була поруч зі мною. Я хотів провести цей день, геть по іншому. Ти ж розумієш?

Нервово ковтнула ком. Розуміла його брудний натяк.

— Я не хочу, щоб це більше повторювалося. 

                                      Читати тут

Приємного читання та затишного вечора!!!