Уже завтра...

Завжди дивувалась як автори, на яких я підписана, можуть писати одночасно декілька книг. Але тепер наче зрозуміла. 

Зроблю маленький анонс, книг про Міделію поки планується дві і я уже працюю над другою частиною. Але якось перед сном лежала і думала про Влада. Його історія залишилась відкритою і я не знала чи залишати її дофантазовувати своїм читачам, чи розказати, що з ним сталось. А потім слова сама лягли на папір і родилась невеличка історія. 

Маленька анатоція-спойлер, а для тих хто читає "Поранені душі" то просто спогад.

У пошуках щастя

- Оленко, люба, відкрий очі. Ти не можеш померти, не залишай мене. Чому ви завжди залишаєте мене? Що я зробив не так? Я ж просто хочу щоб ви завжди були поруч і лише мої - плакав над тілом побитої і змученої молодої жінки. Але її уже немає, вона в кращому місті.