– Я багато думала про цю довгоочікувану правду. Про твій неправильний вибір, тому що ти повинен був розказати мені, а не втікати. Ти змусив мене жити в невідомості, яка роз'їдала зсередини. Але минулого не зміниш. Так, з одного боку розумію, що це все заради мене, тому що я б в ніякому разі не покинула тебе, а з другого – це егоїстично.
– Настю, повір, це було тільки заради тебе. Заради твого щастя.
Він сів біля мене та його пальці з силою зажали диван. На шиї від хвилювання виступили вени.
– Це щастя перетворилося в прірву, з якої я не могла вибратися. Ти для мене був всім, моїм життям. Заради тебе я була здатна віддати все, не роздумуючи.
На очах з'явилися сльози. Ударна хвиля болю знову зачепила серце. Олександр присунувся ближче до мене, взяв мене за руку та схрестив наші пальці. Я відчайдушно поглянула на нього.
– Я кохала тебе до безтями. Кожен день жила в очікуванні, що ти повернешся та все поясниш.
Я замовкла. Важко було продовжувати говорити. Душа пекла, як щойно ковтнула кислоти.