Привітики! Сьогодні вийшла чергова прода книги "Рятівник для міс Катастрофи". Ви ще навіть не знайомі з героями? Тоді сміливо ТИЦЯЙТЕ СЮДИ та насолоджуйтеся нашою з Дариною Соль веселою історією.

Уривок зі сьогоднішньої глави:

Божечки, собака. Собацюра! Неслась просто на мене, з пащеки слина бризкала, очі шалені. Господи, точно скажена. Точно у неї сказ. Ще б пак, така здоровенна. Бігла, вдаряючись у землю міцними великими лапами, вуха розліталися, шерсть виблискувала на сонці. 

Мов той пекельний Цербер, показувала зуби, скалилась і ричала, пригинаючись, мов планувала на мене вискочити.

– Рятуйте! – зірвавшись нарешті з місця, я побігла. Довкола пролітали кущі, шаруділо листя, я чула, як швидко билось серце, як у голові почало шуміти від страху та паніки, що цілковито заволоділа моїм тілом та несла мене до порятунку, – Ря-туй-те, – зриваючись ледь не на істерику, кричала в порожнечу. На дворі ані душі. Ніхто не прийде на допомогу! Ніхто не почує! За спиною лунало злісне гарчання пса, але боялась озиратися. Попереду була лише сітка, якою огороджене футбольне поле. І розуміючи, вибору немає, зважилась на цей відчайдушний крок. Вчепилася за неї руками, боляче вдаряючись колінами та ліктями, але не зупинилась. Переставляла ноги у тонких кедах, аби хоч трохи піднятися над землею. Сітка тріщала, прогиналася, тому, аби не впасти, вхопилася рукою за стовп, до якого та була прикручена і полізла вище.

– Рятуйте! Вбивають! Рятуууйтеееее! – побачила когось. Хтось біг. Просто до футбольного поля. Боже, пробач що я в тебе не вірила! Врятуй мене і я обіцяю колись в церкву зайти! – Рятуйте! – пес уже стояв внизу, гарчачи та гавкаючи на мене. Між нами від сили залишилось пів метра. Лізти більше нікуди. Постать у темному спортивному костюмі наближалася, тому я знову закричала з останніх сил:

– Рятуйте!

Також пропоную зазирнути до книг моїх колег:

"Ти зробиш це..." Дарини Соль.

Кожен вчинок має наслідки. Мої наздогнали мене надто швидко. Ще вчора я була звичайною викладачкою в університеті, а вже сьогодні – вимушена стати інструментом втілення чужих бажань. Я повинна зробити це, щоб не втратити роботу. І тому, хто змушує мене, байдуже на мої почуття та бажання. Для нього такі як я – лиш іграшки. Та чи не буде розплата за цю ніч надто страшною? Чи не втрачу я ще більше після того, як зроблю це..

"Не варта кохання" Лоре Леї.

Що ви знаєте про перше кохання? Чи воно справді таке важливе? І як зрозуміти, що це саме воно, а не звичайне захоплення?

От і Івасик вже не знає, що йому потрібно від стосунків з Мілою, бо бути коханцем заміжньої жінки точно не межа мрій дорослого та впевненого у собі чоловіка.

Потрібен поштовх, який змінить вектор руху самотнього байкера до щасливого майбутнього. І зустріч з примхливою та крикливою медичною сестрою Поліною однозначно не дасть йому жити спокійно. А це він ще не знає, що вони знайомі вже давно і ця маленька білявка закохана в нього вже багато років…

"Переконай мене, що я твоя" Прохоренко Вікторії та Роксани Світлої.

В сімнадцять я втекла від жорстоких людей, яких важко назвати батьками, особливо після того, як підло вони зі мною вчинили. Я втекла в іншу країну, щоб почати життя з початку, але минуле наздоганяє мене знову.

Рівно місяць я була одружена перш ніж на мене підняли руку вдруге в моєму житті. Тепер закохана в чоловіка, який вже рік обіцяє розлучитися з некоханою дружиною. Єдине, що рятує — робота, але і вона більше не полегшує біль від провалів у житті.

Але я зустріла його, красеня італійця, зрозуміла що настав час отримувати, а не лише віддавати. Що робити якщо я кохаю обох?

Ну і не забувайте про мою ГРУПУ У ФЕЙСБУЦІ, там теж багато цікавого:))

Всім гарного сонячного дня!