Про Мілану, Іринію та подяки читачам

Я помітила, що з завершенням Доньки темряви кількість моїх підписників та читачів значно зросла, тому привіт усім, хто зі мною трішки довше, і вітаю тих, хто тільки доєднався до нашої компанії.

Взагалі, я не планувала завершувати історію кирії Байс так. На початку фінал уявлявся таким як в казці про Синю Бороду: боротьба не на життя, а на смерть. Останній розділ мав починатися з того, як Хайден кудись поїхав, лишивши Іринії ключі, вона б відкрила заборонену кімнату і почалася б хоррор-історія…Проте ще до того, як я дописала половину, виявилося, що моя дівчинка виявилась не такою простою – я й гадки до одного моменту не знала, що вона в мене мисливиця. Чим далі просувався сюжет, тим більше я відклонялась від початкової задумки. Ідея про матір темряви, до речі, з’явилася лише в 18 розділі. Але воно й на краще, мені подобається те, що в мене вийшло. Згодна, в цій історії є свої недоліки, але мої твори – то мої діти, а своїх дітей треба любити незалежно від того, які вони є.

З завершенням Іринії я почала й публікацію завершальної (дай Боже, щоб не переросло в тетралогію!) частини циклу “Мілана”.На початку в мене була одна обкладинка для ЯЗМ, але за кілька днів до старту я зробила іншу.

Дякую усім, хто проголосував і допоміг мені обрати обкладинку до історії. До речі, виграв другий варіант, який і мені більше подобається)

Взагалі я побоювалась, що не зможу дописати трилогію і закину після завершення другої книги, але я вирішила хоча б спробувати написати перший розділ. На моє превелике здивування, в мене все вийшло. Я за один раз змогла написати повний розділ і це дуже круто!

Дякую всім, хто читає мої твори, ставить вподобайки, підписується на мою сторінку, у уклін тим, хто коментує!

До речі, я почала більш активно вести свій тікток. Чи є тут ті, хто знайшов мене через мої ролики?