Засмагла, з вигорілим на сонці волоссям — ця весела та розумна дівчина героїня мого роману «Панночка з інституту благородних драконів».

О, скільки ж пригод вона пережила за неповні десять глав! А скільки ще попереду ;)))

З сьогоднішньої проди:

«Часу ні на жалощі, ні на вагання не залишилось. Ось з пітьми з’явився він — величезний змій, що насувався дуже швидко. У Честейн ноги віднялися від того видовища. Вона наче скам’яніла.

Кожен боїться змій. Мабуть і існують виключення, але Честейн Ловлі до цих щасливих людей не відносилася. Буйна природа островів Життя та Смерті лише посилила страх перед плазуючими створіннями, навіть невеличкими. Але ж друга іпостась пана Тронка була просто велетенська! Хоч би тепер якось спам’ятати, що перед нею добрий наглядач гуртожитку…

Темно-темно-синій, наче небо тільки-но після заходу сонця, або похмура океанська глибина. З одним дивним рогом на голові, що сріблясто виблискував у світлі невеличких магічних світильників, які ледве освітлювали коридор у нічну пору. Великі чорні очі та металева луска з гострими мов лезо краями.

— Шф-ф-ф-скрз! — Дракон-змій наближався. У його очах не було нічого, крім хижого бажання наздогнати та покарати.

— Пане Тронк! — заверещала Честейн, виставивши перед собою руки та заплющив очі. Їй здалося, що вона голосно заволала, а на ділі — ледве чутно прошепотіла.

Доля секунди і…»

А що далі – читайте у книзі «Панночка з інституту благородних драконів».

Запрошую до світу пригод, кохання та гумору!