ПРИВІТ, МОЇ ЛЮБІ БУБОНЬКИ!!!

СЬОГОДНІ ДІЄ ЗНИЖКА 15%
книгу

«Зухвалий флірт»
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)



УРИВОК:
   «Ченс весь цей час мовчав, але не варто було розраховувати, що він залишиться німим до завершення вечора.

— Неочікувано, Міа. — Він подивився мені у вічі і глузливо запитав: — Чи краще, - «кохана»?

— Вибач, вибач мене. Я просто розгубилась. Ти ж бачив її, ще б трішки і вона своїм поглядом викликала б землетрус.

— Міа, я здивований, але не розчарований. Гадав, що ти занадто,… вибач, але скута - для таких витівок.

— Я не знаю, що на мене найшло. Чесно… не знаю. Я просто зробила це, не обміркувавши. — Чесно сказала я, дивлячись на його сексуальну посмішку.

— Так само, як і поцілунок?

Я гадала, що він про це не згадає, як чемний кавалер, але ж він не такий. Ченс це сама зухвалість.

Червоніючи, я промовила:

— Так.

— Дуже дякую. — Він швидко облизав губи. Мої слова його зачепили.

— Я не те мала на увазі.

— Ага.

— Ченс… Я ніколи не зізнавалась в чомусь подібному, можливо просто… поцілунків ніколи таких не було,… — Я важко дихала, моє серце шалено калатало у скронях, але все ж таки, я продовжила. — Проте, я можу з впевненістю сказати, що поцілунок був неймовірним і бажаним… дуже – бажаним.

— Ого!

— Не те я хотіла почути, але теж зійде. — Сумно усміхнулась я, а потім опинилась в руках Ченса і його губи накрили мої. Я віддалась під його контроль і здається нас занесло. Ми стояли посеред вулиці, і цілувались, немов нікого довкола і не було.

Це знову сталося… я зробила крок назад.

— Чому ти завжди тікаєш? — Він важко дихав, торкаючись долонями мого обличчя. — Тільки ти даєш волю бажанням, - ти лякаєшся та тікаєш.

— Це не правда. — Важко зітхнувши, я похитала головою. — Не знаю. Ченсе… ми сто відсотково не пара, ти і сам це знаєш, але я тебе благаю, допоможи мені. Піди зі мною завтра до батьків.

Я дивилася в його очі і бачила там образу та навіть біль. Що його заділо? Невже так важко зіграти роль кавалера одного дня?

— А що потім, Міа? — Його руки опустились з мого обличчя.

— Потім буде потім. Скажу, що ми розійшлись. — Знизила плечима я і огорнула себе руками.

— А що ж я отримаю за це? — Його інтонація стала холодною, а очі і досі видавали образу.

— Я допоможу тобі, як юрист. Тобі ж потрібна була допомога».

А ще сьогодні діють знижки у моїх любих колег!!!
 

Кристина Асецька - книга Ставка на принца

Мар'яна Доля - книга Вітер та Соловейко