Дорогі друзі, ще вчора Ви намагались розгадати інтригу інтриг від Льва, а сьогодні інтригує вже Віолетта!

Навіщо минуле стукає у двері героїв? До чого це призведе? Дізнавайтесь першими, що відбуватиметься в романі "(не) Ідеальна для ловеласа" зі спойлерів у моєму телеграмканалі

По секрету скажу, що сьогодні протягом вечора та ночі в телеграмі буде багато несподіванок і цікавинок :)

Також сьогодні хочу поділитись з Вами новинками від колег!

Єва Райн і її надемоційний роман "Згадай, щоб забути"

  – Хто ти і нащо вкрав мене з мого весілля? – кусає нижню губу, як завжди робила, коли хвилювалась. – Ти зовсім мене не впізнаєш?

– Звісно ні! – сердито тупає ніжкою в крихітній туфельці. Другу десь загубила, поки я ніс її на плечі.

– Відпусти мене негайно!

– Вибач, Стасю, не можу!

– Я не Стася! Ти помилився!

– Я, Стасю, не помиляюсь. Жорстоко помилилась ти, коли погодилась вийти за Петренка.

– Це не твоя справа!

– Сідай в машину!

– Коли ти мене відпустиш?

– Коли ти все згадаєш!

Ігор “Кажан” повертається з війни і дізнається, що кохана дівчина виходить заміж за його друга. Тільки Ігор знає, наскільки той небезпечний, та що ретельно приховує від нареченої. Не знайшовши іншого виходу, він викрадає Стасю просто з весілля, щоб вберегти її та допомогти пригадати страшну таємницю минулого.

Олеся Лис  і їїлюбовне фентезі

"Повелитель моєї душі"

― Цю хочу! — похмурий погляд впивається в мене, викликаючи тремтіння.

— Але... але... ефенді Кадір... ця дівчина. Вона не продається. Вона для вашого дядька.

― Назви ціну! Чорні очі спалахують яскравим червоним полум'ям. Моє серце падає у п'яти. Видно даремно я закликала долю допомогти. Ця людина точно не той, хто здатний на жалість та співчуття.

— Не можу…

― А як щодо твого нікчемного життя? ― повертається до торговця. — Врахуй. Я її хочу, і я її отримаю у будь-якому випадку. А ось чи залишишся ти живим і здоровим — інше питання. Скажеш дядькові, що не пережила дорогу!

— Як забажаєте, ефенді, — низько кланяється тремтячий торговець. Але чоловік уже не дивиться на нього.

— Ходімо! — байдуже кидає і повертається спиною. Й мені не залишається ні чого іншого, як слідувати за ним.