Кожен вдих для мене став отрутою. Мене дико пекло всередині. Закривши рот рукою, на очі виступили сльози. Плач переріс в істерику. Мене всю трусило, і я ніяк не могла заспокоїтись. Піднявшись, Саша хотів підійти до мене, але я відступила крок назад.
– Як? Навіщо? Чому? – схлипуючи запитала я.
– Важкі запитання.
– Що тебе підштовхнуло до цього кроку? Що ти хотів змінити у своєму житті? Чому ти вирішив, що це єдиний вихід?
Запитання з'являлися один за одним в голові. Мені не зрозуміло, чому він вибрав цей шлях, а не поговорити зі мною про свої проблеми? Він стояв за кілька кроків від мене, дивлячись поглядом, повного болю та відчаю.
– Це була звичайна випадковість, яка коштувала мені життя.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати