Додано
22.02.23 14:01:52
Продовження від 22.02.2023
Добро пори доби, дорогі читачі та друзі.
Дякую усіх, хто чекає та читає.
Поспішаю вам принесті благу вість. Нещодавно виклав чергову главу продовження кримінально-драматичного роману-вестерну "N. Madeyra: Квиток у один кінець" - продовження постапокаліптичного вестерну "N. Madeyra: шлях у нікуди".
Черговий переклад мого оригінального твору, трохи підкорегованого.
Зацікавлених прошу підписуватись, ставити зірочки, та писати свою думку.
Завжди радий критиці. Ваш Nicolas Madeyra.
Закликаю писати свої враження, побажати і коментувати.
Ваш Nicolas Madeyra
Nicolas Madeyra
21
відслідковують
Інші блоги
— Що це за тварюки, Сімоне? — м’яко запитав я за кілька хвилин. — Їх надто багато, щоб бути випадковими прибульцями. Чому ж тоді сканери орбітальної розвідки нічого не зафіксували, коли тільки закладали колонію? —
А їсти то хочеться, навіть дивно, зазвичай я не снідаю. Вирішую, що то гарний шанс сходити до Рити у гості. Мені сподобалось з ними снідати, хотілось би повторити. Рита відчиняє мені двері сонна, закутана у махровий халат,
Вітаю! Хочу зачепити важливу тему для авторів сьогодення)) У сучасному світі, щоб бути автором, потрібно не тільки писати, а ще й бути редактором, маркетологом, дизайнером, смм-ником, таргетологом, піарником і ще багато різного.
Хоч я й просив матір не зустрічати мене, як маленького, але вона все одно приїхала в аеропорт. І не сама… І якщо її чоловіка я очікував побачити, то Єгора — ні. І тим більше не радий бачити Григорія Назаренка — батька
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати