Бо його книги заставляють думати. 

А ви коли небудь задумувалися, чому ми читаємо книги чи дивимося фільми? Зазвичай, щоб розслабитися і вимкнути голову.)) Щоб відчути емоції, яких інколи не вистачає в житті. Щоб відволіктися і просто релакснути.))

Але є такі книги, які навпаки вмикають нас. Заставляють мислити. Вони несуть в собі особливий зміст і якимось чином впливають на вміст нас самих. 

От ми наче всі знаємо, іза чого настало глобальне потепління, чи інші нагальні проблеми планети. Але продовжуємо віддаватися легкості. Знову перекладаючи сортування сміття на дітей, а діти на внуків. І мало хто дійсно цим займається. Ми часто продовжуємо сидіти у власних коконах, чекаючи якогось переродження. Чекаючи якихось змін у зовнішньому світі. При цьому занедбуючи власний внутрішній світ. І, напевно, так триватиме доти поки нас зненацька не настигне дощ. книга "Метелик"

Але чи достатньо сховати провину у ямі власного серця? Чи буде вона достатньо глибокою, щоб туди не могли зазирнути інші? Але копаючи її, як каже давня приказка, ми самі туди і попадемо. )) одного дня чи однієї ночі це обов'язково станеться. Бо не вдасться сховатися від власної совісті. Вона завжди буде свідком наших дій і одного разу заведе нас до тієї самої ями. Ями безвідності, ями нашої власної провини. (книга Яма)

Але попри все, природа завжди намагається бути нашим другом. Так, часом і боляче кусає, залишаючи шрами на все життя. Але наш зв'язок із нею не розірвати ніколи. Бо рятуючи її, вона врятує і нас. Подружитися із нею буде найвірнішим рішенням. ( книга "Лис")

Думати…це те, що робить нас найвищим її елементом. Хімічним елементом у великій книзі природи. А якщо ми самі по собі, то більше схожі на хімію…отруйну і та, що отруює)))

Автор у своїх книгах зачіпить ваші думки. А думати це корисно, особливо на природі)). Десь посеред лісу, може навіть під теплим дощем, але основне, щоб не у ямі))

Тому часом корисно вилізти із власного кокону і подумати про природу та власні вчинки. Подумати над книгами Дмитро Євтушенко.