Чому я підписана на автора Дмитро Євтушенко?

 

Бо його книги заставляють думати. 

 

А ви коли небудь задумувалися, чому ми читаємо книги чи дивимося фільми? Зазвичай, щоб розслабитися і вимкнути голову.)) Щоб відчути емоції, яких інколи не вистачає в житті. Щоб відволіктися і просто релакснути.))

 

Але є такі книги, які навпаки вмикають нас. Заставляють мислити. Вони несуть в собі особливий зміст і якимось чином впливають на вміст нас самих. 

 

От ми наче всі знаємо, іза чого настало глобальне потепління, чи інші нагальні проблеми планети. Але продовжуємо віддаватися легкості. Знову перекладаючи сортування сміття на дітей, а діти на внуків. І мало хто дійсно цим займається. Ми часто продовжуємо сидіти у власних коконах, чекаючи якогось переродження. Чекаючи якихось змін у зовнішньому світі. При цьому занедбуючи власний внутрішній світ. І, напевно, так триватиме доти поки нас зненацька не настигне дощ. книга "Метелик"

 

Але чи достатньо сховати провину у ямі власного серця? Чи буде вона достатньо глибокою, щоб туди не могли зазирнути інші? Але копаючи її, як каже давня приказка, ми самі туди і попадемо. )) одного дня чи однієї ночі це обов'язково станеться. Бо не вдасться сховатися від власної совісті. Вона завжди буде свідком наших дій і одного разу заведе нас до тієї самої ями. Ями безвідності, ями нашої власної провини. (книга Яма)

 

Але попри все, природа завжди намагається бути нашим другом. Так, часом і боляче кусає, залишаючи шрами на все життя. Але наш зв'язок із нею не розірвати ніколи. Бо рятуючи її, вона врятує і нас. Подружитися із нею буде найвірнішим рішенням. ( книга "Лис")



 

Думати…це те, що робить нас найвищим її елементом. Хімічним елементом у великій книзі природи. А якщо ми самі по собі, то більше схожі на хімію…отруйну і та, що отруює)))

 

Автор у своїх книгах зачіпить ваші думки. А думати це корисно, особливо на природі)). Десь посеред лісу, може навіть під теплим дощем, але основне, щоб не у ямі))

 

Тому часом корисно вилізти із власного кокону і подумати про природу та власні вчинки. Подумати над книгами Дмитро Євтушенко.

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Дякую за рекомендацію чудового автора! "Лиса" прочитала - просто у захваті!

Показати 8 відповідей

Ксенія Демиденко, Дякую за таку увагу до моєї скромної персони і моїх творів)
Зазирну якось до вас, коли закінчу писати цей роман і з'явиться трохи вільного часу)

Як приємно таке читати) Ви так гарно все це поєднали... Мені не вистачає слів. Ц саме той випадок, коли читачі помічають те, що не бачить автор.
Дуже дякую за такі слова, і показали те, чого я не помітив одразу)

Показати 4 відповіді

Інна Турянська (Innaturianska), Дякую) Навзаєм)

avatar
Юлія Міхаліна
22.02.2023, 11:36:47

Дякую! З автором ще не знайома, але твої рекомендації зацікавили))

Інна Турянська
22.02.2023, 11:41:55

Юлія Міхаліна, Дякую, Юліє)

avatar
Лара Роса
21.02.2023, 22:16:05

Дякую за цікаві огляди! Додала автора - обов'язково почитаю)

Показати 4 відповіді
Лара Роса
21.02.2023, 22:43:41

Інна Турянська (Innaturianska), Дякую! Та продовження опівночі))

avatar
Анні Ксандр
21.02.2023, 22:18:38

Дякую)) Ти так гарно описала книги, що треба перечитати кожну)))

Показати 2 відповіді
Анні Ксандр
21.02.2023, 22:27:37

Інна Турянська (Innaturianska), Дякую) Зверну увагу))

Інші блоги
Ваша допомога
Будь ласка, якщо хтось може допомогти, буду вдячна) Я тільки розбираюсь з платформою. Як ви вставляєте картинки/візуплізацію у свій текст/розділи ?
Фрагмент Бога
Я закінчив нову історію. Вона почалася з однієї простої картинки на Facebook. Я відкрив допис від Verdis Que — і побачив червону пустельну планету. Гігантський каньйон. А десь унизу, серед скель і пилу — древнє місто. І
Перша книга на Booknet: «лабубу: Збереження»
Вітаю всіх. Я починаю публікувати на Booknet свою першу книгу українською мовою — «Лабубу: Збереження». Це темна містична історія про село Ейтвік, старий ліс, дерев’яні фігурки, давній обряд і межу, яку хтось мусить
Від ненависті до кохання ‍❤️‍ Моя новинка! Змій!
“Вона зрадила його, отруїла, зруйнувавши його життя... Через її вчинки, тепер він не може мати дітей та ледве не став інвалідом. Він ладен її вбити! Та чи зможе, глянувши в її очі та дізнавшись таємницю...Чия в ній дитина” Любі
Янголятко знову нервує ♥
Ох і киця… Щоразу тільки ближче ♥ Тепло її тіла, відчутне крізь тонкі тканини, змушує Кассіеля помітно напружити плечі. Ангел важко ковтає їжу й нарешті повертається до неї. Луксурія одразу цим користується.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше