Про арти та любов до їжі

Новий арт у стрічку)

Взагалі я не розумію людей, які не отримують задоволення від їжі. Так, це той молодий організм, якому можна їсти й не повніти) Але люди, для яких їжа – лише засіб існування… Ну, скільки вони втрачають! Їжа – це засіб від стресу. Це причина вставати та рухатись далі.

Як-от в сьогоднішньому розділі «Кришталевого черевичка»)

Щодо такого сюжетного елементу як підслуховування, я вважаю, це шаблонно й нецікаво, якщо важливі речі дізнатись випадково. Ішов собі персонаж, ішов – і опа! – вухо до щілинки, всесвітню змову розкрито. Якщо ж підслухати свідомо, внаслідок власних продуманих дій – це зовсім інша річ)

Чесне слово, Ізабель дуже оптимістична героїня, попри деякі похмурі думки:

Моторошний холод пробирав до кісток, а я лежала, згорнувшись калачиком, і не розуміла, де я. Суцільна темрява обступала звідусіль, не чутися було ні звуку. Шорстка підлога нітрохи не нагадувала подушку.

«Підлога… подушку… – повільно доходила я. – Підземні ходи».

Нарешті згадала, що трапилась. Але душа не відгукнулась на поклик – чи то замість неї залишилось згарище, чи то вона заніміла, як заніміли від холоду кінцівки.

Рукою щось пробігло.

«Сподіваюсь, павук, – подумала я. – Сподіваюсь, отруйний».

Але ніжки пробігли і зникли. Я знехотя підвелась. Від незвички ломило все тіло, ноги й руки не слухались. Якщо покопатись у пам’яті, я читала про цей феномен: коли все життя спати на найкращих перинах, а потім провалитись у підземний лабіринт і заснути просто на підлозі та ще й після подібних кульбітів – самопочуття не найкраще.

Я прихилилась до стіни і задумалась. Що ж тепер? Майбутні кроки зводились до двох полюсів: я хочу померти і я хочу їсти. Їсти я хотіла більше.

 Щодо артів, якщо б в хотіли бачити їх всі в одному місці, то я публікую їх також на сторінці в Інстаграм. Приємного читання)

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Три історії. Три світи. Одна дилема: кого...
Три історії. Три світи. Одна дилема: кого випустити першим? Здається, у мене виникла невеличка авторська проблема. Хоча кого я обманюю? Проблема величезна, бо всі три історії вже просяться до читачів, а я ніяк не можу визначитися,
Танцюють всі!
Гординський підійшов так близько, що мені довелося зробити крок назад і впертися в стіну. — Мала... Ти мене з розуму зводиш, — прохрипів він, нахилившись до мене. — Ти надто гостро все сприймаєш. Ніхто не дивився
Вівісектор проти Зламника. Пісня Зламника
Ось створила з Suno пісню. Ділюся з вами) Я народився там, де гаснуть зорі, Де кожен крок — це виклик і війна. Мені пророчили кайдани й горе, Та я не з тих, кому потрібна стіна. На пальцях — руни, у кишені — хаос,
Оновлення і сюрприз
Вітаю, мої чудові ❤️ Рівно о 00:00 вас чекає гаряче оновленя. У Кая та Міри таки зірвало запобіжники. Звісно ж, все "для здоров'я" і зняття напруги перед черговим дедлайном. І, звісно ж, ми "щиро віримо",
Моя перша авторська річниця! ✍️♥️
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡ Сьогодні рівно рік, як я стала авторкою на Букнет! ✍️ Саме цього дня рік тому на платформі з'явилися два перші розділи моєї книги «Його залежність». І я досі пам'ятаю те
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше