Наважилася...

Моє життя завжди наповнювали книги. Я читаю з дитинства усе, що потрапляло до рук. Кілька років тому випадково потрапила на букнет і пропала. Тут я вперше почала читати жіночі романи, раніше вважала, що це чтиво для жінок бальзаківського віку. Яка ж я була не права. Мене затягнуло, поглинала книгу за книгою, переживаючи за героїв і живучи їхнім життям. 

Рік тому я випала з букнету на кілька місяців. Думаю, що тоді багато хто втратив твердий грунт під ногами. Все похитнулось, все змінилось. І хоч моє життя наче таке ж, але воно інше. Тепер ранок починається не з чергової частини улюблених історій, а з новин. Коли наважилась повернутись до читання, то зрозуміла, що раніше звичний стиль зараз не підходить. Тоді я знову відкрила для себе нову гілку - фантастику і фентезі. Ці наче б то казки для дорослих допомогли мені відволікатись від реального світу і відправлятись у нові світи сповнені магієї і чарівними істотати. 

Цей фентезійний світ захопив мене настільки, що у голові почали народжуватись власні історії. Я довго наважувалась почати писати, хоча часто мріяла про таке. У цьому році я багато переосислила в житті. І зрозуміла, що часто відкладала те про, що мріяла у дальні куточки. Я думала, що все встигну, на все ще є час. Але війна показала, що часу навіть менше ніж раніше. Життя надто коротке. щоб марнувати його на страх, щоб відкладати усе на завтра. 

Я зробила татуювання, про яке завжди мріяла і почала писати свій перший роман. Він вийшов емоційним і можливо надто простим у стилі написання, але це перша спроба пера. Надіюсь мої герої знайдуть своїх читачів, які будуть переживати і проживати разом з ними їх біль і радість, їх перемоги і поразки. 

І саме сьогодні у день річниці моєї сім'ї я вирішила розмістити перший розділ. Чому вибрала таку дату? Тому, що мій чоловік не просто моя опора і підтримка, він для мене є тим "пеньком під зад" у моменти коли я лякаюсь, коли не впевнена і коли просто сумніваюсь у собі. Він став першим читачем і першим критиком. 

Запрошую до своїх перший сторінок, давайте разом поринемо у світ де герої не зламні і сильні.

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Софія Вітерець
20.02.2023, 23:56:40

Вітаю з першою книгою))) Рада, що ви наважилися та вітаємо в нашій дружній букнетівській родині)))
Натхненнячка та успіхів)))

Інші блоги
Почалось...
Наступного дня дядько вручає мені кулон. — Тут, — каже він, — вистачить еліксиру, щоб спокусити всю зграю! Тож будь із ним обережнішою, дівчинко, якщо не хочеш розважати весь клан! — вульгарно регоче дядько, викликаючи
Мда... Перспективи...
— Ти молодець, Адріане. Я справді пишаюся тобою! Ти станеш сильним Альфою! Мені дуже приємна похвала брата, але я помічаю, що він ніби збирається додати щось ще. Те, що мені навряд чи сподобається… — Щось не так,
Фінал
Ось і завершилась історія Михайла і Лізи. Але не завершилася серія, то ж чекаю на сторінках "Принцеса та...", де зустрінемося із добре знайомими та новими героями
Вже забули мене?)
По-перше, принесла таку чудову новину) По-друге, планую повернутися і як мінімум закінчити усі недописані книги. Не закидуйте тапками за зникнення ♥
Чорний кіт ❤︎
Привіт всім, хто любить темне романтичне фентезі ❤︎ Пам'ятаєте цей блог про вайб моєї книги? Про літаючий килим та двох дівчат на ньому я розповіла у своєму телеграмі. А тут розповім про чорного кота (хоча в телеграмі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше