Наважилася...

Моє життя завжди наповнювали книги. Я читаю з дитинства усе, що потрапляло до рук. Кілька років тому випадково потрапила на букнет і пропала. Тут я вперше почала читати жіночі романи, раніше вважала, що це чтиво для жінок бальзаківського віку. Яка ж я була не права. Мене затягнуло, поглинала книгу за книгою, переживаючи за героїв і живучи їхнім життям. 

Рік тому я випала з букнету на кілька місяців. Думаю, що тоді багато хто втратив твердий грунт під ногами. Все похитнулось, все змінилось. І хоч моє життя наче таке ж, але воно інше. Тепер ранок починається не з чергової частини улюблених історій, а з новин. Коли наважилась повернутись до читання, то зрозуміла, що раніше звичний стиль зараз не підходить. Тоді я знову відкрила для себе нову гілку - фантастику і фентезі. Ці наче б то казки для дорослих допомогли мені відволікатись від реального світу і відправлятись у нові світи сповнені магієї і чарівними істотати. 

Цей фентезійний світ захопив мене настільки, що у голові почали народжуватись власні історії. Я довго наважувалась почати писати, хоча часто мріяла про таке. У цьому році я багато переосислила в житті. І зрозуміла, що часто відкладала те про, що мріяла у дальні куточки. Я думала, що все встигну, на все ще є час. Але війна показала, що часу навіть менше ніж раніше. Життя надто коротке. щоб марнувати його на страх, щоб відкладати усе на завтра. 

Я зробила татуювання, про яке завжди мріяла і почала писати свій перший роман. Він вийшов емоційним і можливо надто простим у стилі написання, але це перша спроба пера. Надіюсь мої герої знайдуть своїх читачів, які будуть переживати і проживати разом з ними їх біль і радість, їх перемоги і поразки. 

І саме сьогодні у день річниці моєї сім'ї я вирішила розмістити перший розділ. Чому вибрала таку дату? Тому, що мій чоловік не просто моя опора і підтримка, він для мене є тим "пеньком під зад" у моменти коли я лякаюсь, коли не впевнена і коли просто сумніваюсь у собі. Він став першим читачем і першим критиком. 

Запрошую до своїх перший сторінок, давайте разом поринемо у світ де герої не зламні і сильні.

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Софія Вітерець
20.02.2023, 23:56:40

Вітаю з першою книгою))) Рада, що ви наважилися та вітаємо в нашій дружній букнетівській родині)))
Натхненнячка та успіхів)))

Інші блоги
"Наближення шторму" немає
Усім привіт, я прийняла рішення видалити свою роботу з букнету. Можливо, коли допишу "Наближення шторму" мені захочеться поділитись з вами, а поки дякую читатачам та авторам, які пдтримували мене весь час!
Одна ніч
– Вино якесь поганеньке, – констатує Еделвейс із відчутним осудом. – Чим ти там займалася? – Вірші слухала, – серйозно киває Ана, намагаючись надати голосу солідности. – Музику… Господи, як же ці двоє
Мою "Сказанку" порекомендували :)
Кілька днів тому "Сказанку про Крижаного Звіра" порекомендували читачам, а я тільки зараз дійшла поділитися цією приємністю )) Щиро дякую "Кіт Анатолій" за рекомендацію та підтримку! Такі моменти дуже
Один зі спокійних розділів
Вітаю! Може здатися, що новий розділ Третьої Хуртовини буде одним із найнудніших. Проста родинна бесіда, де мати відчитує доньку за провину з крамницею. Здавалося, що тут такого? Втім, повірте, вам краще насолоджуватися
Та, що лагодить чужу пам’ять. Візуал Міри ❤️
Міра Воронець краще розуміє речі, аніж людей. Старий годинник не прикидається, що все гаразд. Лист не змінює своєї історії, коли йому ставлять незручне запитання. А медальйон, навіть небезпечний і запечатаний кількома
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше