Але почну з хороших новин. Зовсім скоро (точну дату поки сказати не можу) на моїй сторінці стартуватиме співавторська новинка. Деталі згодом:))

А поки пропоную придбати книгу "Поневолена" зі знижкою 20%. Вона уже завершена і чекає, щоб ви в неї занурилися з головою:))

Анотація:

Правду кажуть, що на чужому горі щастя не збудуєш. Але я була занадто засліплена відчуттям перемоги, аби думати про якісь старі приказки. Чоловік, якого я забрала в іншої, виявився безжалісним тираном, а моє життя з ним — зовсім не схожим на казку, яку уявляла. Він ненавидить мене, знущається, а про  якесь кохання навіть мови нема.

Тому коли одного дня його колишня приходить у наш дім та пропонує поїхати разом з нею невідомо куди, я наважуюся втекти, забравши з собою нашого сина.

І, здавалося б, коли життя нарешті налагоджується, у мене знову з'являються почуття до одруженого чоловіка…

Уривок:

Коли вдруге за день клацає замок, у мене всередині все перевертається. Тепер це точно Віктор. Дорогою до дверей молюся, аби він був у хорошому настрої. 

Але чуда не трапляється – щойно звертаю за ріг, ловлю на собі вбивчий погляд темних очей. 

— Чого замкнено лише на один поворот ключа? Ти хочеш, аби нас пограбували?

Докопується, аби зігнати злість. Бо фактично будь-який замок можна зламати, все лише залежить від часу, який на це потрібно потратити. 

— Поверталися з прогулянки з Корнійчиком і поспішали до туалету, — видушую з себе посмішку.

При згадці про сина погляд Віктора стає м'якішим. 

— Їсти є щось? — роздягається і проходить повз мене до ванної, щоб помити руки. 

— Звісно, чекаю тебе на кухні.

Ніби я могла відмовитися від приготування вечері для нього…

Накриваю на стіл, а потім стаю на кухонній лоджії перед вікном і спостерігаю нічний Київ, що заворожує своєю красою. Коли я вперше потрапила в цю квартиру, не тямила себе від щастя. А тепер мрію про те, аби звідси втекти.

Також підписуйтеся на мою групу у Фейсбук, там багато цікавого?