Привіт, мої любі Бубоньки!

Багато спокуси. Насолоди. Бажання. І багато неочікуваних поворотів…

БОСИ!!! 

«КНИГА ТУТ»
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)



"— Шампанського, богине?
   Цей голос… Ммм… цей голос змусив моє тіло вкритись «сиротами». Я ковтнула, облизала пересохлі губи, і подивившись у бік, хитнула головою у знак згоди.
   Стоп! Він назвав мене богинею? Вау!
   — Так, дякую.
   — Гарний початок вечора. — З цими словами він повернувся до бару.
   Поки він звертався до бармена, я знову почала його роздивлятись. Це наче Різдвяний подарунок, який ти так довго чекав. Він нереальної вроди, а цей природній магнетизм,… голос,… рухи…
   Він обернувся, і зловивши мене на гарячому, усміхнувся кутиком губ. Простягнувши мені келих з шампанським, він огледів мене, і зупинившись на моїх очах, повів бровою.
   — Дякую.
   — Прошу. — На його губах грала ледь помітна, зацікавлена усмішка. — Як звати богиню Олімпу?
   Я розгубилась, але не настільки, щоб дещо не вигадати. Раз я богиня з Олімпу, на мені відповідне вбрання і до того ж маска… Чому б не пограти?!
   — Фрейя.
   — Спекотно. Але я не здивувався. Якщо комусь і бути богинею задоволення та кохання - то лише вам. — Він підійшов до мене настільки близько, що я могла відчути жар його тіла. Торкнувшись своїм келихом мого, бос промовив. — За тебе, Фрейє. За задоволення та кохання, якими ти бездоганно володієш і захоплюєш в полон.
   У мене коліна підкосились. Його темні очі дивились в мої, і я не знала чи я взагалі пам’ятаю, як дихати. Він пронизував мене своїм спопеляючим поглядом.
   Ого! І це мій бос".


«КНИГА ТУТ»
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)


— Кому мені подякувати, що ти опинилась тут?
   — Долі.
   Янг ще ширше усміхнувся і промовив.
   — Хочу подякувати долі сьогодні за вечерею після роботи.
   — Можливо, я погано працюватиму і до вечері не дотягну. Може мій бос мене звільнить… Хто зна…
   — Тоді він був би просто ідіотом, а так як він за собою такого раніше не помічав – тоді до сьогодні в ресторані, Колібрі.
   Він мене назвав Колібрі?
   — Колібрі?
   — Так, Колібрі. — Він торкнувся моєї щічки, усміхаючись так мега привабливо, що я забувала, як дихати.
   — Чому Колібрі? — Ми дивилися одне одному у вічі, насолоджуючись цією миттю.
   — Про це ти дізнаєшся, якщо повечеряєш зі мною. — Губи Янга знову торкнулись моїх, і я зітхнувши, похитала головою.
   — Добре. — Прошепотіла я в його губи.
 

*******
****Моя сторінка на Букнет****Моя група фейсбук****Моя сторінка на фейсбук****Мій інстаграм****