Привіт, мої любі!

Я засіла на неймовірній книзі «Вікенд для боса» від мої дорогої подруги Анни Харламової, яка як ніхто уміє писати на тему босів. Кожен з її героїв – це шалені емоції, пристрасть та неймовірні повороти в історіях.
Новинка не виключення – раджу з великої літери.

Сестра головної Рії, вирішує познайомити її зі своїм нареченим і її братом. І от настає ця мить і що з цього виходить? А те, що той самий брат – це кохання Рії і водночас той, хто розбив їй серце. Ще п’ять років тому, вони зустрічались, він був її босом і вони мріяли про сім’ю. Але… щось тоді сталося і вони цілих п’ять років не бачились, а при зустрічі звинувачують одне одного в зраді. Одна правда на двох? Як люди, які кохали колись понад усе, тепер звинувачують одне одного у брехні? І ще одне питання – невже він знову буде її босом?
Цікаво, заплутано та пристрасно. Цікаво до знемоги. Запрошую зі мною поринути в неймовірну історію боса та підлеглої.
 

Уривок
  «Ліфт нарешті зупинився, двері відчинились, і я опинилась в тих руках, яких колись зітхала.
  — Янг… — Видихнула я і це єдине, що я змогла сказати та зробити, бо його губи накрили мої. З очей текли сльози, але довгу мить я не могла його відштовхнути. Я скучила і водночас ненавиділа його. В мені вели боротьбу бажання та образа. На мить бажання взяло гору, але це була лише мить моєї слабкості. Я відштовхнула його, і піднявши руку, дала дзвінкого ляпаса. Янг засміявся, і облизавши губи, потер долонею те місце, яке почало червоніти. — Ще раз таке зробиш і я подам на тебе скаргу за домагання.
  Він усміхався і дивився мені в очі, але мені ці баталії ні до чого, я сюди не за цим прийшла. Розвернувшись, я намагалася покинути приміщення, але Янг схопив мене, і притягнувши до себе, прошипів мені в обличчя.
  — Припини поводитись так по дурному. Я хочу поговорити.
  — А я ні. — Процідила я крізь стиснуті зуби.
  — Вибач, але мені до твоїх бажань все однаково. Через нас посварились ті, хто за нас горою. Через те, що ти не готова поговорити… просто поговорити, я мушу жити зі здогадками та припущеннями. Мені набридло. — Він важко дихав, обпікаючи мені обличчя. Його погляд опускався на мої губи, потім знову підіймався вверх. — Пішли.
  — Нікуди я з тобою не піду. — Я смикнула руку, але він ще дужче стиснув її. — Ай! Ти псих, чи як?
  — Чи як. — Янг засміявся немов божевільний. — А може і псих. І якщо так, то це ти мене таким зробила, люба Рія».
 

СТОРІНКИ АВТОРА
Сторінка Букнет ***** Інстаграм ***** група Фейсбук *****

Дві книги про братів СКАЙ.
Два звабливих боса.
Два брати.
«Вечірка для боса»
(книги можна читати окремо)