Я не Герда

Милий хлопчик
Час діставати ковдри.
Он на порозі будинку стоїть зима.
Світла стає занадто ...до біса мало. Я б дійшла до тебе, але ця густа імла...
Ти з віконця світи, щоб знайшла дорогу.
Маленьким кімнатним ліхтарем.
Мій холодний, Кай, почекай небагато.
Ми всі сніги розтопимо чаєм та імбиром.
Бачу хвіртку, за ней силует у віконці,
Ні, я не Герда, але теж прийшла рятувати.
Ми Королеву не пустимо, їй немає тут місця, сховаємось разом і будемо хоч вічність чекати.
Коли набридне, я вийду на слизький гравій, буду своїм теплом зігрівати вітри, я прожену коханням будь-яку холоднечу і покажу, що їй не забрати тебе.