Продовження

Доброго вечора.

Після невеликого затишшя принесла нову главу:

«Артем дивися на мене, як на примітивну істоту, яка навіть не розуміє людської мови. Вставши на ноги, він всього лише схопив мене за руку, і через мить ми вже стояли в іншій кімнаті незнайомого будинку.

— Ласкаво прошу до мене додому. — Артем відпустив мою руку. — Почувайся як дома.».

Дізнатись чим вони займались далі, можна тут ↓

https://booknet.ua/book/411849

dkRzi-dqMUt3_Hy0EDDALPLuVYXwouxeEsZ_7gktYYUEI1banslImX9W41KfvXmmHHcU6kEygibJ2QTsXFWAHplJkxOIVcQrujwykK1bPhtua5jTysoMwwli5E-GW49xMU_QuQEppjaTiZhur-eOy48

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Тома Сагаль

відслідковують

Інші блоги

Крісті Ко

Віджет та подяка.

Іще раз привіт! Сьогодні моя книга Пристрасть червоної троянди потрапила до віджету набирають популярність. Дякую всі за цікавість до історії Кіри та Кирила. Тому я вирішила додати фінальні розділи книги. Також

Ліара Вейн

Я до вас з подякою і новиною.

Всім привіт! ❤️ З моменту завершення моєї останньої книги минуло вже 12 днів, і так трапилося, що я не можу так довго відпочивати від книг і цієї платформи. Тому вирішила написати вам допис-подяку та зробити невеличке

Асея Мітрель

Соцмережі

Друзі, я вирішила створити групу в телеграм, де додаватиму візуали до книг і ділитимусь процесом написання книг, думками, жартами і т.д)) Загалом, запрошую вас доєднатися до моїх соцмереж, якщо маєте таке бажання ❤️ ✨️ Інстаграм,

Анастасія Котляр

Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?

Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.

Іванка Сокіл

Де вас заставало натхнення?

Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні: