Знижка 20% на Легенду для боса

Любі мої, сьогодні діє максимальна знижка на книгу Легенда для боса. Запрошую вас поринути в легу історію з нотками гумору!)

Ловіть уривочок:

- На роботі я все одно викатиму, - Вероніка обережно відійшла на крок.

- Викатимеш знову – звільню!

- Справді?

- Не сумнівайся.

- Гаразд, - зітхнула гучно, - то нам довго чекати? А я зголодніла.

- Ти ж там набрала печива та батончиків на десятьох, - усміхнувся Захар.

- Я хочу картоплі, - Вероніка кивнула головою в бік ділянки та підморгнула.

- Пюре, фрі, запечену? – почав глузувати Захар.

- В мундирах на вугіллі.

Захар прослідкував за її поглядом, вигнув здивовано брови та голосно присвиснув. Сказати, що він виглядав здивованим, - не сказати нічого. Але сині очі блистіли не лише спантеличенням, у них вбачалося глузування. Це ще більше дразнило Вероніку та підштовхувало здійснити задумане. Вона мало думала про наслідки, або ж про враження, яке справить на Захара. Хотілося змусити його роззявити рота і від подиву, і від захвату водночас.

- Не дивися на мене так, наче я захотіла марципанів у відкритому полі, - закотила очі Вероніка, а тоді пройшла повз нього, зачепивши плечем.

- Обережніше, а то знову скажеш, що постраждала ти.

- Ох, то ти пам’ятаєш нашу першу зустріч.

- Тебе неможливо забути.

 

 

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Світле теперішнє
В книзі "В пошуках Світла та Тіні" гарячі розбірки. Все через репутацію Пена лізти у таємниці і знати все про всіх. Кому жалітись, якщо на тебе нападає командувач війська Айстера? – Що ти робиш? – обурився
Для любителів мармеладу)))
Привіт. Сьогодні я до вас із солоденьким. Роман Рецепт для бестселера відкрив для мене простір для нових сюжетів. Тому я активно пишу для вас історію про професора логіки Даміана Шеєра і його давню партнерку Александру
Розлучена чи Розлючена...
Я стояла під дверима підʼїзду і вагалася зайти. Відчиняти двері було складніше, ніж в якийсь інший день. Вони були ніби зі свинця. Я мала б набратися сил. Заплющивши очі, повторювала собі: «Одна справа за одною, крок
З миленької ідеї
Знаєте іноді думаю про те що а якби в один з вечорів мені не прийшла не ідеальна зате своя маленька іддея з Греєм і Деларію. То мені здається я б настільки сильно не загорілася ідею створити власний світ. Оглядаючись назад
"Моя слухняна квіточка" ♥️♥️♥️
— Ти їв сьогодні? Ліліан лише розгублено кліпав очима. — Здається, так… Можливо, — але під моїм поглядом він знітився. — Я не пам’ятаю, — пробубонів ледь розбірливо. Тобто ні. — Хтось тут жалівся
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше