Привіт, мої любі Бубоньки!!!

Я до вас сьогодні з дуже цікавою рекомендацією. Книга, яка мене захопила і яка захопить вас - ГАРАНТУЮ! Хочу розповісти вам трохи про неї і ви  зрозумієте, чому я не змогла пройти повз.

Дивним чином дівчина опинилися у тілі… служниці. І якщо з важкою працею та нічними горщиками короля, вона ще може змиритися, то із особливим завданням, аж ніяк. Дівчина, у тіло якої вона потрапила, повинна вбити короля. Евеліна не поспішає виконувати це доручення та намагається розгадати всі таємниці своєї попередниці.  За її увагу борються два чоловіки: король та його брат. Чим проста служниця змогла привернути їхню увагу? А може вона не така проста, як здається на перший погляд і має свої таємниці? Інтригуюча історія із загадками й секретами. Мова йде про любовне фентезі

“Таємниця служниці”
Кристини Асецької.


Уривок:

– Я знаю, що цю ніч, ти провела у його покоях, а красномовний жест мого брата за сніданком не залишає підстав сумніватися у вашому гріховному зв’язку. Тим більше, що Елизар сам підтвердив ваші стосунки.

Вона не розуміла, чому герцог збрехав. Хоча, гріховним зв’язком могло бути й використання магії. Зі злістю дівчина затужила хустку, міцно стиснувши шию Анвара, ледь не задушивши його. Чоловік сердито блиснув очима та самотужки послабив її. Сильно смикаючи, Евеліна продовжувала зав’язувати:

– Гріховний зв’язок? Він вважається гріховним тільки тому, що відбувся між служницею і герцогом?

– Ні, він гріховний тому, що відбувся між неодруженими людьми. Чи чистота дівчини до шлюбу – це не про тебе?

– От про чистоту до шлюбу могли б змовчати. Самі неодноразово користувалися послугами куртизанок.

– Не куртизанок, а фавориток, – на мить у кімнаті запанувала тиша. Евеліна дивилася у його очі кольору стиглого каштану й вони заворожували. Темні, звабливі, хижо зіщулилися та поглядом чіплялися за риси обличчя дівчини, залишаючи після себе неведимі опіки. Трохи хриплий голос вирвався з його грудей, – брошку, – зустрівшись з нерозумінням у її очах уточнив, - дай брошку. Тільки не заколи мене до смерті.

Евеліна взяла золотисту брошку та проколола неї шийну хустку. Важко зітхнула і помахала головою:

– Все одно, щоб я не сказала, ви не повірите.

– А ти спробуй, – для чогось Анвар схопив її за талію та притягнув до себе. Цей жест здавався занадто інтимним. Евеліна облишила брошку, яка ідеально примостилася на білій тканині хустки, й обережно поклала долоні на чоловічі груди…

ЗАПРОШУЮ!!!