Позивний "Мавка" — пропозиція Дмитра.

 Вітаю, мої любі читачі!!!

Запрошую до нового розділ книги " Позивний "Мавка " або 4.5.0".

Історія Орести та Дмитра. Ці двоє зустрілися під час війни, обоє допомагають ЗСУ, хто як може. Зчасом молоді люди розуміють, що не байдужі одне одному, але...

УРИВОК.

Серце барабанило у грудях, кров у венах закипіла. Низом живота тріпотіли метелики. Делікатна ніжність, вмить переросла в шалену пристрасть. Вона бажала цих доторків з присмаком кави, не менше за нього. Хотіла цього поцілунку, який дарував їй запаморочливі відчуття. Вуста злилися в одне. Обійми чоловіка враз стали міцнішими. Поруч з ним мліла, навіть не усвідомлюючи цього всім тілом притиснулася до сильного чоловічого тіла. На мить все перестало існувати. Насичений пристрастю поцілунок, відривав від землі, даруючи шалені відчуття.

Ореста першою обірвала цю насолоду, адже тіло палало від спекотних бажань. Здається, ще ніколи не отримувала стільки задоволення від поцілунку, як сьогодні.

Обоє важко дихали. Хотіла покинути обійми Дмитра, та він не відпустив, притиснувши її до себе.

— Не втікай, моя Мавко. Я вчора ледь не збожеволів. Я не відпущу тебе більше, нікуди. Не дозволю, аби ти ризикувала своїм здоров’ям та життям.

Повільно приходила до тями. Відчувала у його словах страх та відчай. Його хвилювання таке приємне, навіть подумати не могла, що за неї окрім батьків хвилюється ще й він. Повільно підняла погляд на нього.

— Дім, це не можливо. Ти ж розумієш, що зараз це дуже важливо?!! — Не дуже сподівалася на його розуміння, адже Аркадій завжди перетягував все на свій бік, і йому це майже завжди вдавалося. Хоча в даний момент, так не буде. Вона їздитиме доки буде така можливість та потреба.

— Розумію, крихітко, але відпускати тебе дуже складно. Ти кожної хвилини ризикуєш. Кожної, розумієш?!! — З відчаєм наголосив.

— Розумію, Дім, але ти ж бачиш, що під час кожної повітряної тривоги, гинуть мирні люди, і вони не їдуть до позицій...

Дмитро вмить заховав її у своєму полоні, та зірвано прохрипів на вухо.

— Мені страшно. Я боюся за тебе.

— Це так приємно чути та усвідомлювати. — Зі сльозами на очах прошепотіла, обійнявши його за плечі.

Обійми Дмитра враз стали на мить сильнішими, а тоді він легенько відхилившись почав покривати її обличчя поцілунками. Шаленіла від його ніжності прикривши повіки, насолоджувалася нею. Вуст торкнулася посмішка. Подумати не могла, що він такий суворий зовні, насправді, ніжний та турботливий. Він за такий короткий час, завоював її прихильність, і зробив це без квітів, гучних слів, та божевільних вчинків. Розуміла, що серцем прикипає до нього. Аркадій якось само собою відійшов на задній план.

— Оресто! — Хрипким голосом покликав Дмитро.

Відкрила очі пильно глянувши на нього.

— Перед тим як піти сьогодні по каву, я сказав тобі правду. Я готовий насправді взяти тебе за дружину, якщо ти цього захочеш, але...

— Що, але? — Напружено перепитала. Бачила відчай в його очах. Розуміла його щось бентежить.

                                  ЧИТАТИ ТУТ

Щиро дякую усім за підтримку, відгуки, зірочки та коментарі. Обіймаю!!! З вашою підтримкою, надихаюся на нові історії.