Знижка 30% - ДилогІя. ДомІнант. Бос.

Привіт, мої любі Бубоньки!!!

Сьогодні діє знижка на дилогію, яка не залишить вас байдужими.

БОС. ДОМІНУЮЧИЙ ХАРАКТЕР І ТА, ЯКА ЗМОЖЕ ЙОГО ПІДКОРИТИ.

«Безжальна спокуса» - 15%
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)



УРИВОК:

"— Деякі речі я не хочу обговорювати. Але хочу, щоб ти знала, що ти та жінка, яка заповнила собою всі мої думки. І я не радий цьому.

— Болюча чесність.

— Ти не зрозумієш. Це небезпечно для тебе… бути зі мною. Але я захопився і дозволив собі більше, ніж мав. — Він підняв келих і промовив. — За тебе. За жінку, яка забрала мій спокій.

Ми зіштовхнулись келихами, і випивши вина, я задивилась на нього. Він такий прекрасний. Такий сумний і водночас прекрасний. Що з ним? Що ж в його житті такого сталося, що він думає, що повинен мене захистити?

— Ти тоді сказав мені жахливі слова. Я…

— Олівіє. Нас немає не через те, що я цього не хочу, а через те, що я не можу дозволити собі цієї розкоші.

— Але ж ми вже є, Деміан. — Я відчула, як сльоза потекла щічкою.

Деміан боровся сам із собою, але все-таки сказав.

— Ми є".

«ІДЕАЛЬНА СПОКУСА»  - 15%
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)

УРИВОК:

«— Деміане…

— Що?

— Я тебе кохаю. Але я не знаю, як тепер бути.

— Ми все подолаємо разом, просто не відштовхуй мене.

— Я не можу. Не можу зараз… тобі нічого обіцяти.

Я бачила його страх та сум в очах, але не могла в одну мить його заспокоїти, бо сама боялась. Боялась так багато, що не могла поділитись з ним. Я не знала, чи хтось в змозі мене зрозуміти. Мені хотілося, щоб цією людиною, яка буде мене розуміти був Деміан. Я бажала це всім серцем. Перевірити це можна буде лише одним способом – розповісти про свої страхи, але не зараз.

Деміан забрав контейнери з їжею та келихи і поставив їх на тумбочку.

— Іди до мене. — Він вмостив подушку об узголів’я, і всівшись, покликав до себе. В свої обійми. — Олівіє. — Впізнаю Деміана Смоука. Владний голос і цей погляд… Погляд Деміана Смоука.

— Командуєш?

— Деякі речі не змінюються. — Посміхнувся він. — Іди до мене.

Я підповзла до Деміана, і вмостившись біля нього, поклала голову на його груди, а ніжку закинула на його стегно. Мені добре. Мені так добре, що серце здається зараз вилетить з грудей, і я заплачу від полегшення. Я йому потрібна, так само, як він потрібен мені. Ці слова, які він мені говорить, те, як намагається змінитись, - це і є кохання. Я знаю, що йому так само важко, як і мені відпустити минуле. Але ми можемо, я впевнена в цьому зцілити одне одного. Головне дозволити це.

Я підняла голову і подивилася на Деміана.

— Тобі не буде мене замало? — Мій голос тремтів, але я не змогла втриматись від бажання це запитати.

Його серце під моєї рукою калатало немов навіжене. Деміан дивився в мої очі, коли відповів.

— Я вже знайшов найкраще, - навіщо мені ще хтось. Ти ніколи не повинна сумніватись в моїй вірності. Ніколи».

Моя сторінка на Букнет *** Моя група фейсбук *** Моя сторінка на фейсбук *** Мій інстаграм