Любі читачі!

2 лютого діє знижка -20% на мій роман “Впусти мене в серце”

- Хто дав тобі право розпоряджатися моєю дитиною?

Він починає пошепки, але зривається на крик. Я і так реву без перерви, а звинувачення чоловіка викликають істерику.

- Як ти посміла це зробити? Заради чого? Заради якогось чоловіка? Що ти за жінка? Хіба жінки так чинять?

Він вирішив, що я прийняла ці пігулки? О боже… Хочу сказати, що він усе не так зрозумів, але тільки мукаю і мотаю щосили головою.

- Якщо малюк вам так заважав, ти могла народити його та віддати мені! Я ж, – починає плакати, – не переживу цього знову… Ти не його вбила! Ти мене вбила! Розумієш це?

Вона пхає пачку купюр мені в кишеню, розвертається і біжить сходами вгору. Наздоганяю. Здається, цілу вічність не бігав за жінками. Хоча яка це жінка? Дурне химерне дівчисько! Ні, щоб визнати свою неправоту та вибачитися. Натомість цілу виставу влаштувала.UNIoUkJO

Штурхаю її до стіни, притискаю, не даючи втекти.

- Поліно, зачекай!

Виривається…

- Ти все неправильно зрозуміла! YdfL8F9D

Дихає важко. Напевно, бігла від банкомата. Не здається, намагається вирватися на волю.

Очі червоні та припухлі від сліз. І все одно гарна. Губи тремтять. Мене ламає. В голові – тільки вульгарні думки. Навалююся, притискаю до стіни сильніше, позбавляючи можливості рухатися. buubSP5h

Що я творю? Зовсім збожеволів?

Замість того, щоб відпустити й дати дівчині можливість спокійно повернутися додому, впиваюся в її губи.