Від автора автору (флешмоб порад)
Від автора автору (флешмоб порад)
Якось Оленка Блашкун поділилась "шкідливими порадами", як НЕ треба писати книгу.
І, мабуть, багато хто задумався, а як же таки треба? Першою на це складне питання вирішила відповісти Ганна Зюман і започаткувала флешмоб "Від автора автору".
А моя теж тут. Ви її як раз читаєте )
Спершу мені хотілося показати початківцям, як легко зі старту полегшити читачеві дорогу до вашого твору.
Бо начебто всім відомо, що важко читати текст, набраний від першої до останньої літери без абзаців і відступів.
І що каскад складнопідрядно-складносурядних речень на пів сторінки - не альо. Навіть коли він записаний через кому та її посестр: -, ; , _,. та …
І, що, насипати коми, як з, мішка, в най,несподіваніших місцях - то збивати читача пантелику і приховувати від нього сенс написаного. А у вас же він є в написаному, чи не так?
З жалем довелося відмовитись від спокуси викласти тут щось з власної колекції скрінів. Бо не маю на меті нікого присоромити чи образити.
Але при перегляді цих скрінів виявилося - ї дещо об'єднує.
Тому з'явилася з’явилась інша порада.
Шановні автори, ви ж не на уроці з розвитку мови у четвертому класі (чи в якому вчителі ще не втратили надії її розвинути у бідось школярів) І вам не треба витискати з себе кросівоє у вигляді означень і метафор до кожного слова.
Ви скажете, що читач хоче чітко уявити те, що ви описуєте. І без означень, метафор і влучних народних висловів уявить щось не те.
І що ми не можемо залізти в голову читача і дізнатись,чи він все правильно уявив. Тому треба додавати підказки у вигляді означень. Щоб читач знав (навіщось), що сукня була саме червона, а кохання - солодке.
А я вам на це скажу, що тільки-но відбувся експеримент в польових умовах.
Тобто в нейромережі, яка створює картинки за описами.
Згодьтеся - це той самий читач у вакуумі, якому треба правильно описати, щоб він правильно все зрозумів і уявив.
І от вам результат:
Це створено за запитом "чоловік спортивної статури й тендітна жінка".
А от вам картинка з тими ж словами й англійською метафорою про бджолу, щоб натякнути на почуття цих двох.
Бачите, що уявляє штучний інтелект, який думає приблизно, як пересічний читач? Додане всього одне красиве означення, і він бачить не пару і не почуття між чоловіком і жінкою, а оте “наче бджола” або ”бджолиний”.
І це тільки два слова в реченні. А у нас уже пара жінка/бджола. І жінка зовсім інша.
Якщо далі писати без означень і метафор, читач повернеться до розуміння того, що тут йдеться про пару людей, а не про людину і бджолу.
А якщо ні? Якщо до кожного іменника прикручено прикметник, а зверху присипано метафорами й сталими виразами?
У читача в голові утворюється багато картинок. Але вони не стосуються того, про що ви намагаєтесь розповісти.
Розшифрую.
Кожна людина, яка спромоглася знайти в інеті Букнет, уже має уявлення про те, який вигляд має будь-що з того, про що ви пишете.
І як би ви не описували масло масляне, вони уявляють якесь власне масло і ступінь його масляності.
А якщо ви хочете припечатати їх порівнянням або вумним натяком, то он що відбувається. Читач уже відлетів думкою до власних асоціацій і забув про ваш цікавий і чудово оснащений прикметниками й мудротами твір. Ви його втрачаєте, як кричать в кіно про лікарів.
Радити далі нічого не буду. Бо я за свободу слова і самовираження. А ви всі освічені і досвідчені.
Вдалих книг і більше вдячних читачів кожному, і нехай ніхто не піде ображений )))
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені, як читачеві, метафори цікаві не тільки як допомога в поданні описуваного, а й визначення того що знаю під іншим, несподіваним для мене кутом зору.
В іншому згоден, побиті метафори до зрозумілих речей - зло :)
Валера Дорович, Такі і видаватиме, бо це копія реакцій тисяч людей. Мережа сама нічого не створює. Мозку "в кайф" не перенапружуватись. Якщо можна використати таке слово. Але його функція - давати адекватну картину світу. Коли інформації забагато, то або картинка спотворюється, або мозок перемикається на інше.
Означення та метафори навряд придумали дурні люди. От я обожнюю читати книги, де є чимало метафор. Просто не всі вміють їх використовувати, а ПЕРЕДОЗ тим художніми засобами, то звісно, що обернеться не тим боком і спаскудить твір. Дякую за цікавий блог.
Кейтрін Шкроб, Саме так )
Чудова демонстрація на прикладі нейромережі. І бджола дуже мила)
Лана Василенко, :)
О, я саме очікувала Ромочко, такого відвертого професійного розкриття. А особливо про малюнки штучного інтелекту ( 20 років тому і уявити не могла, що такі картинки за допомогою слів можна буде малювати.Хоча наша уява давненько малює, мабуть від початку існування людини., А як вимальовує мозок все це, то залежить від освіченості, від того наскільки людина начитана і має просторову уяву, має широке пізнання навколишнього світу. Хоча не писака я, а лише слухака та читанка, але люблю отакі всякий поради, набут від з досвіду. Ромо, респект!
Оля Пасічник, Так. Раптом виявилося, що ми й справді малюємо картинки в голові. І підвисаємо, якщо картинка перенасичена деталями. І це не одна картинка на всю книгу. Вони змінюються з кожним реченням. І ми іноді маємо на увазі одне, а читач бачить зовсім інше. Якщо це разово, то не критично. А якщо перенасичувати текст непотрібними деталями, мозок сприйме його нісенітницею. І книгу просто закриють.
Хороші поради і яскраві приклади. Дякую за цікавий допис!
Тая Стрельцова, Радію, що вамсподобалося )
Я напевне буду ложкою дьогтю у вашій бочці меду, та все ж сподіваюся, що не ображу. Тим більше - це суто моя думка. Так, згода, що не слід зловживати прикметниками. Але метафори - це не прикметники, а їх використання в художньому творі - це завжди в плюс. Почитайте будь-який твір вашого улюбленого автора і викиньте з нього метафори. Різниця відчується? Інша справа, що не всі вміють цим користуватися правильно. Я зараз читаю вашу книгу "Повернися, Якщо насмілишся" і я вам скажу, що ви також не уникаєте художніх засобів типу метафор, і епітетів і тд. І це добре. Мені подобається те, що я читаю, бо це не сухо .. То чому таке ставлення у вас до метафор? Експеримент з нейромережею - це цікаво, але не відображає сприйняття читача букнету. Кажу, бо по роботі інколи стикаюся зі штучним інтелектом і розумію, що він інколи лажає, бо думає не як людина, поки що ) Для чистоти експеременту вам би потрібно було проаналізувати дані користувачів букнету, створити середньостатистичний типовий портрет, а вже потім порівнювати дані зі штучним інтелектом. Це затратно по часу.
Емілія Дзвінко, Не знаю до чого тут позиції. У мене не суб'єктивні аргументи, а два зображення з серії експериментів з описами. Нейромережа сама нічого не вигадує. Вона демонструє те, чого навчилася від людей. Тобто люди саме так реагують, а мережа повторює. Причому тих людей трохи більше, ніж читачів Букнету. І вони - з усіх куточків світу. Тобто це узагальнена, а значить типова реакція. Вона показує, що читач витрачає деякий час на обробку нових перемінних. І може обробити саме так, як це робить нейромережа - бо у нього свій досвід і свої асоціації. Не такі, як в автора.
І з того, що вона саме така, можна користуватись, а можна не користуватись. Це не осуд будь-яких художніх засобів. А порада не використовувати їх без потреби. І не писати красіво заради того, щоб було красіво.
А використовувати метафори й інші тропи для того, щоб досягти потрібного ефекту, а не знизити його чи знівелювати.
Це блог з порадою, а не урядова постанова. Він про те, що автори самі собі шкодять, коли хочуть прикрасити те, що прикрашати не треба.Тому ви дискутуєте самі з собою.
Шикарна порада. Нiколи якось над таким не задумувався)))
Лео Нур, Одне діло знати, що мозок реагує на сторонні подразники, то ще Павлов на собаках показав. А побачиш, як там з однієї картинки моментально робиться інша, і зовсім не та що треба, то уже не забудеш )
Скласти текст так, щоб малою кількістю слів влучно показати те, що хочеш, - то вищий пілотаж.
Чому ж так багато буковок у цьому дописі, якщо пише його досвідчений автор?))
Тетяна Гищак, Автор не дуже досвідчений. Він ще й два роки на Букнеті не відсвяткував. Зате автор знає різницю між худліт і нонфікшн. Так от ловіть інсайд. Якщо вам треба, щоб читач запам'ятав (а не побачив, відчув і пережив, як в худліт), давайте більше тексту з прикладами. Б мозок людини автоматично запам'ятовує приблизно 15% тексту. будь-якого. Порахуйте,що запам'ятається з вашого коменту. Вийде дуже наочно.
А от якщо ви пишете хоку, то норм )
Тепер ви знаєте різницю.
Дякую, Рома. Ваш блог, це цілий комплекс порад їз прикладами як не треба писати. Коми як з мішка - це про мене. Інколи сама дивуюсь, звідки беруться :). Про складні речення мені пояснили ще в школі, тому стараюся ними не зловживати, але й занадто спрощувати мову не вважаю за потрібне. Все ж людина не штучний інтелект, а влучно вжите порівняння ще нікому не зашкодило. На мою думку, перегинати палку не треба, але якщо все залишити на додумування читачеві, то і книгу писати не варто.
Єва Ромік, Радію, що ви знайшли тут щось корисне для себе )
Чудова порада. Хоч я і не люблю довгих описів з метафорами, але й сам себе інколи ловлю на "трьох прикметниках до одного іменника". Дякую за корисний блог)
Мак Карсегі, Прошу )
Ох вже ті метафори та прикметники. Особливо по три до кожного слова. Гарний, статний, чудовий хлопець їхав на побачення до своєї коханої палко, пристрастно і солодко подруги. І вона вийшла до нього, під високий, молодий, зелений, як трава весною в лузі дуб.
.... А далі півсторінки опису дуба, бо без нього не осягнути всю глибину кохання цієї пари )) І до кожного листка теж бажано по два-три означення))
Єва Райн, :)
Дякую. Оце "складнопідрядно-складносурядних речень на пів сторінки" прямо в тему.
Саме такою була моя перша книга (яка, до речі, таки була пізніше переписана). І мені знадобилося не мало часу, щоб зрозуміти, що так писати все одно що вчиняти злочин против читачів.
А найгірше, що я дуже довго не хотіла чути поради щодо спрощення тексту (/▽＼*) вважаючи той жах власним авторським стелем.
Брррр! Аж моторошно згадувати. Бідні мої перші читачі (/▽＼*) ім справді треба ставити пам'ятник, за те, що вони не кидали мене на першій же сторінці.
Рома Аріведерчі, саме так :)
Тричі перечитала про коми, які збивають з пантелику, перш ніж зрозуміла =)))
Виклик прийнято!Дякую)
Олена Блашкун, Писемність - дуже недавній винахід людства в порівнянні з існуванням мови. А коми та інші розділові знаки - то взагалі майже свіжа мода ))) колись писали не тільки без них, але й без інтервалів між словами. Тому що пергамент був дорогий. А як ввели в обіг паперові книги, то уже і пробіл придумали, а потім і оце все багатство. А коли багатство потрапляє в невмілі руки, то таке й відбувається. Тож краще трохи менше ком, ніж на одну більше )))
Хм... Оці складно піднядня/сурядні речення, то мій гріх - каюсь)
Правда при редагуванні стараюсь усе складно обрізати
Ліка Радош, )))
Щиро дякую!)
Мілана Кім, Прошу)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати