"ЮкиОна. Снігова діва"

От і підійшла до завершення історія ЮкіОни, дівчинки, яку виловили із холодних вод потужної ріки і якій таки вдалося відшукати свою домівку і своє щастя! Сподіваюся, вам було цікаво спостерігати за перипетіями її нелегкої подорожі.
Тож, щиро дякую усім, хто весь цей час залишався з нами та підтримував своїми вподобайками і коментарями! Попереду ще багато цікавих історій, тому підписуйтеся, аби завжди залишатися в курсі свіжих викладень!

Щиро ваш, Автор!

#книги_букнет #фентезі_українською #книги_українською
#роматика

- ...Кайя, - чоловік присів навпроти гостьового крісла і уважно на мене подивився. Ох! Певно, розмова намічається серйозна. - Нам треба поговорити!
- Вам з Івреком не вистачає коштів на нову іграшку? - підняла брову, спробувавши віджартується. Коли він починає "серйозну розмову", я до кінця дня без настрою, а він відлежується у цілителів.
- Що?.. – здивувався чародій. – Ні! Не задурюй мені голову! Це важливіше за всі наші винаходи разом узяті!..
Отут я вже напружилася. Що такого могло трапитися, якщо дідусь відсунув іграшки убік?
- Кайя, мені доповіли, що ти відхилила пропозиції всіх кандидатів у чоловіки, навіть не переглянувши! – щиро обурився старий.
- Тільки не це… – застогнала, повертаючи свою увагу паперам. Ця пісня у нас звучала останні три роки щоквартально.
- Дівчинко моя, - вів далі чарівник, - тобі вже двадцять п'ять! Час невблаганно минає! Ти хоч розумієш, що скоро не залишиться кандидатів на місце твого чоловіка?
- Натякаєш, що я старію? - пробурмотіла під ніс. Та цей… кхм!.. почув.
- Ні! Але ти виходиш зі шлюбного віку! Я не хочу, щоб у результаті ти або залишилася сама, або ж шукала вдівця!
Тяжко зітхнувши, відкинула олівець, яким досі робила позначки. Зізнатися чесно, я втомилася вислуховувати щоразу те ж саме, та як пояснити йому, що ніколи не зможу покохати іншого, не знаю. А за нелюбого сама не піду!
- Дідусю, зрозумій…
- Нічого не хочу чути! - пихкав старий. - Тобі все одно, а я не молодію! Всі мої друзі вже давно онуків няньчать! Я чим гірший? Я теж хочу! Вибери нарешті хоч когось!
Серце стисло болем. Різко піднялася і попрямувала до вікна, щоб приховати підступаючі сльози. Та я вже давно обрала, тільки от він не вибрав мене… Вісім років минуло, а від нього жодної звісточки, жодного рядка. Певно, вже й забув про мене... Одружився, можливо навіть дітлахи підростають... Цікаво, яка вона, та, котра змогла заволодіти його серцем?
- Загалом, - вирвав із роздумів голос Магнуса, - є в мене ще один підходящий кандидат. Багатий, красивий, розумний, не принц, звичайно, але при титулі та з відмінним послужним списком. Рада заперечувати не стане! Тут уже я сам розберуся…
- Дідусю… - застогнала, розуміючи, що він ніколи від мене не відчепиться.
- Не відмовляйся! Спочатку я вас познайомлю, а потім вирішуйте, що робити будете. Майку, веди!...


https://booknet.ua/book/yuk-ona-sngova-dva-b397789