Важкий твір? Сопливий роман? А може щось інше?

Всім доброго дня.

Вирішила написати блог стосовно останньої своєї книги "Небезпечна іграшка".

Що це за твір? Сопливий жіночий роман (проти яких я взагалі нічого не маю проти, бо сама їх читаю) чи щось інше?

Напевно все-таки щось інше….

Так, жанр для книги був обраний СЛР, але це не про багатого дядька і бідну дівчину, яка чогось хоче і без владного чоловіка не зможе отримати.

Все набагато складніше, емоційніше….

В героїні багато труднощів в житті: починаючи з сім'ї і закінчуючи…. Ні, вони не закінчуються поки що і, не скоро скінчаться.

Вікторія– боєць. Нехай трохи імпульсивний, по-дитячому в чомусь наївний, максималістка і , що казати з дуже хиткою психікою дівчина.

Для когось це занадто "важкий" твір, а для мене не просто жіночий роман, яких багато.

 

Що ж я хочу донести твором? А те, що життя важка штука і вміти вибратися з багна, а не просто скласти "лапки" і потонути, треба вміти. Звичайно ж це коштує зусиль.

Віка робить багато помилок і не завжди усвідомлюємо їх. Головна героїня впевнена, що мета виправдовує засоби. 

Недолюблена, нікому не потрібна, всіми покинута... Саме такою сприймає себе.

Вона наб'є є не одну, а тисячу "шишок", щоб нарешті подорослішати, зрозуміти свою цінність і стати щасливою людиною.

 

Якщо вам цікаво, ласкаво прошу.

 

Вибачте, але обкладинку загрузити не можу. Мобільний інтернет паршивий, а світла майже не має. 

Зазирайте на мою сторінку. 

Всім гарної неділі. Бережіть себе ❤️❤️❤️

 

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Reader Lana
29.01.2023, 14:46:36

Заінтригували)) Обов'язково "забіжу" в гості))

Reader Lana, Дякую:))

avatar
Віра Вікторівна
29.01.2023, 14:23:29

Дякую за блог!) Вже в бібліотеці, але поки не дійшла... Тепер аж починаю жалкувати...⭐⭐⭐

Вера, І вам дякую:))

Інші блоги
Мої думки
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Де вас заставало натхнення?
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Демон без рогів?
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Соцопитування. Проблеми всезнання.
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше