Оновлення !!!

Привіт котики ))) 

Вчора вночі ніяк не могла заснути, навіть не знаю чому. Але в цьому є плюс, я написала нову главу. Тому біжіть читати. 

"Зіграймо"

Коли на вулиці достатньо стемніло, я постукав у двері її спальні, це вже було дивно, усіх хлопців окрім охорони що патрулювала на вулиці прогнав, точніше дав вихідний, вони ж теж живі люди й хочуть сексу, а тут ще й мала ходить у відвертих образах, один кращий другого. 

 - Патрік... - дівчина різко відчиняє двері та замовкає дивлячись прямо мені в очі. Вона сказала Патрік ? Хмурю лоба, міцніше стискаю той сраний букет. - Не Патрік. - Мотає головою. 

 - Ну так, я мало схожий на шафу. - Здається мій добрий настрій вітром здуло. - Я бачу, ти чекала на іншого ? - А говорила що він їй не подобається. 

 - Я не... Ці квіти для мене ? - Мило усміхається, від цієї посмішки в кутках її очей з'являються маленькі зморшки, мимоволі теж усміхаюсь. 

 - Так, але щось мені не хочеться їх тобі дарувати. 

 - Мені ще ніколи не дарували квіти. - Я дивуюсь, як це такій вродливій дівчині жодного разу не дарували квіти ?

 - Хочеш викликати жалість ? Тобі вдалось. - протягую їй букет. Мегі скільки пережила за ці дні й сьогодні переступивши себе я вирішив подарувати їй частинку світла та тепла. Але щось в нас не зрослось. 

 - Дякую. - Ігнорує мої колючі фрази пригортає до себе букет, занурює майже все обличчя в нього та вдихає аромат. - Вони такі гарні. 

 - Ходімо. - протягую їй руку. 

  - Куди ? 

 - Це сюрприз. - Дістаю чорну пов'язку з кишені. 

 - А це, - тицяє пальцем на пов'язку, - трішки лякає.

 - Я просто зав'яжу тобі очі. 

 - Щоб я не бачила нічого зайвого. - Занадто тривожиться дівчина. 

 - А ти напевно маєш на увазі гори коксу та трупи ? Не хвилюйся таке я додому не привожу. - Вона щиро всміхається, десь глибоко в середині мене спалахнула маленька іскорка, здалось що на серці стало тепліше. 

 - Ох, можна видихнути. - тихо регоче, заплющує очі та повертається до мене спиною. Легко поправляю їх шовковисте волосся, вдихаю ніжний квітковий аромат її парфумів, нарешті зав'язую чорну пов'язку їй на очі. 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Вітаю, мої любі читачі!
Деякі двері відчиняються лише тоді, коли ми наважуємося... Сьогодні я пишу цей допис із дивним відчуттям, яке дуже нагадує стан моєї Софії наприкінці сьомого розділу. Пам'ятаєте ту мить, коли вона зачиняє за собою
Усміхнений Кріс ❤︎
Привіт всім, хто любить темне романтичне фентезі ❤︎ Кам'яного Кріса ви всі бачили в старому блозі, але що як Кірі випала можливість побачити іншого Крістіана?.. Сьогодні якраз цей день! – Кріс, приготуйся! –
Трошки забігаючи вперед
Друзі, моя книга "Попіл кохання або як повернути колишнього" впевнено прямує до фіналу, вже залишилося декілька глав. Книга мала вже закінчитися, але раптом події розгорнулися зовсім не так, як я планувала. Один дзвінок
Ферран: Каратель, гравець і майстер
Зустрічайте: Ферран. Колишній Каратель, небезпечний гравець і власник найнестерпнішого шарму! Любі мої! Поки в сюжеті вирують темні пристрасті, я просто не можу не познайомити вас ближче з чоловіком, який здатен розрядити
Він був богом. А тепер — голод, який має його лице
Він був богом. А тепер — голод, який носить його обличчя. Оленка хотіла лише правди. Але правда виявилася страшнішою за будь-яку легенду. Велес — не просто істота з гір. Він колись був богом, який тримав межу між живими
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше