|
Читаю в Телеграмі одну авторку. Підписалася, бо в рекламі каналу говорилося, що там буде цікаво про творчість та письменство. Будуть поради для письменників-початківців, а також можливість читати новонароджену повість.
Я теж тільки почала вести Інстаграм з метою ознайомлення людей з моїми творами. Думала, буде корисним повчитися у автора, який має більшу авдиторію.
І от вже кілька дописів авторки про те, що активність на каналі низька. Підписники не коментують пости. Через це в неї немає натхнення і взагалі депресія.
І я от думаю, що той, хто займається творчістю, має робити це постійно. Інколи жертвуючи шашликами в травневому лісі з друзями. Писати пізно вночі, коли сплять діти, бо це єдиний вільний час. Писати, не дуже сподіваючись на миттєвий приріст читачів.
Звісно, шкода, що людину засмучують перші невдачі. Сама потрапляла в цю пастку. Єдиний вихід – писати багато, писати добре. І читачі обов’язково прийдуть.
|
2 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк на мене, творчість передабчає задоволення від процесу. Якщо писати через силу, або вести блог чи канал, то це вже робота. Тому саме читачі, чи друзі-автори мають стати тим вогником, що буде підтримувати натхення. І мені імпонує, що на Букнет доброзичливе ставлення без мерзотних "срачів" в блогах, як це було на АТ.Що до комнетарів.... Скажімо мої читачки - жінки бальзаковського віку, найстршій було 75. Вони соромляться писати коментарі, бо яке там кохання, коли вже дорослі онуки? А багато хто привчений "не спамити" - якщо хочеш сказати просто : "мені сподобалось", натискаєш зірочку. Я б заглянула в ваш інстаграм, в мене в самої молодий канала, який ми ведемо з одніею талановитою авторкою, може буде чому повчтися одна в одної?)))
Очеретяна Кішка, Думаю, було б непогано, якби українські автори могли заробляти написанням книг. На жаль, поки вони отримують лише задоволення від процесу. Але ж як приємно отримати зірочку. Відчуваєш тоді, що не дарма це все. Залюбки подружилася б з вами обома)
https://www.instagram.com/lana_tsisarevska/
Знаєте, свого часу, навчаючись на журфаці, отримала (не особисто, а групою) питання - що ж таке робота журналіста - творчість, чи все ж щоденна рутина? Чи варто чекати натхнення щоразу, чи, може, робити, як робиться заради роботи?
Спочатку була впевнена - тільки 1 варіант, потім зрозуміла - жоден з них не має сенсу. Треба горіти своєю роботою, і тоді натхнення до тебе приходитиме за графіком. Але пахати заради результату не завжди правильно - емоційне виснаження (яке часто зустрічається у письменників) потребує відновлення. Та й читачі, як не крути, не прийдуть до геніальної людини, яка суто пише й ніяк більше себе не просуває. Просто тому що не знатимуть про неї. Відгуки й коментарі - то наш Берн та Енерджайзер у світі творчості, то ж прагнення отримати зворотний зв'язок цілком зрозуміло. Тільки от не всім варто так це демонструвати - радше схоже на випрошування цукерочки чи скиглення.
Олена Блашкун, Всі ми пишемо не для себе , хочемо схвальних відгуків. Так воно ведеться, що сучасний письменник -- це і маркетолог, і смм - щик, і ще багато чого. А от клянчити вподобайку не варто, тут я абсолютно згодна.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати