Святкова Знижка!!!! Студент Та Викладачка.

Вітаю, мої любі Бубоньки!!!

СЬОГОДНІ ДІЄ СВЯТКОВА ЗНИЖКА НА КНИГУ «Заборонене завдання»

Щиро дякую усім вам мої дорогі читачі та колеги за привітання та дорогі серцю побажання. Щаслива розділити з вами своє свято.
Вперше за вже майже п’ять років, я зробила собі вихідний, (чесно і досі не віриться))) Сьогодні я наповнююсь вашим теплом та щирими емоціями (в принципі все, як завжди)))
Обіцяю, що вже завтра на вас чекатимуть продовження обох книг, а сьогодні я святкую разом з вами своє День народження.
Дякую моєму коханому захиснику та моїй родині за те, що ви любите мене такою, якою я є. Моє серце належить вам.
Дякую Богу за те, що пишу!!!
Дякую мої дорогі читачі за те, що ви обрали мою творчість. Ви надихаєте мене кожного дня - ви неймовірні!!!

Готові до суцільної насолоди? Тоді запрошую поринути у історію кохання студента та викладачки. Ця книга - поцупить ваше серце.
Щось солодке, заборонене, сучасне та у дусі коледжу.

«Заборонене завдання»
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)



Уривки:
   «Почувши, що на заміну йому прийде викладачка, я нахилився у бік дівчат, які продовжували обговорення, але нічого цікавого я більше не почув, бо вони змінили тему.
  Ну, побачимо хто там у нас…
  Двері рипнули і до аудиторії увійшла та, через яку я не можу спати. Ніколь Вайт – моя викладачка! Хіба таке можливо?! Що реально? Ух… в мої плани входило знайти її і зробити з нею таке… ух, але точно не ходити до неї на заняття. Такого я не очікував і вона також - в цьому я впевнений. Вона ще не побачила мене… Вона ще не підняла голови…
   Упс! У нас проблеми, міс Вайт. У нас – проблеми.
   — Вітаю. Я ваш новий викладач Ніколь Вайт.
   Почувши її голос і побачивши світло-зелені очі, я миттєво згадав, як вона  цілується… А тепер я знаю, що вона мій викладач. Ось це сюрприз. І що ж нам робити, міс Вайт? Я ж завжди отримую своє. Завжди. І тебе теж отримаю.
   Я сидів високо, вона не могла мене одразу помітити, але неодмінно зверну її увагу.
   Ніколь щось жваво розповідала, знайомилась зі студентами, а я лише що і міг, так це дивитися на її губи.
   Хтось запитав її про книги, які потрібно взяти в бібліотеці, а я вже опинився думками з нею там.
   — Шекспір. — Мовила Ніколь, коли одна з дівчат запитала про сонети, які ми будемо вивчати.
   — «Немає перепони в цьому світі, подолати яку було б не під силу для щирої любові». — Мовив я і Ніколь різко підвела погляд, шукаючи звідки пролунали слова. Вона впізнала мій голос. Її світло-зелені очі забігали аудиторією, а дихання пришвидшилось, підіймаючи тонку зелену блузку.
   — Перепрошую… Хто це поділився з нами глибокими знаннями Вільяма Шекспіра? — Вона хотіла переконатися, що не помиляється… і що вона впізнала мій голос.
   Я хотів трішки подражнити її, подивитися на те чи засмутиться вона, подумавши, що помилилась.
   — Оуен…
   Ніколь видихнула, опускаючи плечі.
   Засмутилась.
   — Гарна цитата, містере Оуен… — Вона замовчала, чекаючи на те, щоб я назвав своє прізвище.
   Ну, що крихітко – «Привіт».
   — Оуен Блек. — Я посунувся так, щоб вона нарешті мене побачила.
   Її губи розтулились у подиві, а потім легка усмішка торкнулась полуничних губ, які мені так кортіло знову поцілувати».

****Моя сторінка на Букнет **** Моя група фейсбук****Моя сторінка на фейсбук ****Мій інстаграм****